Українознавство ( 6 клас, курс за вибором, 1 година на тиждень) ІІ семестр

  • Урок №32. Тема: Оборонні споруди як безпековий чинник українського державотворення. Історична потреба фортифікаційного будівництва, захисні функції, особливість спорудження. Спорядження воїнів та зброя у фортецях. Хотинська фортеця (м. Хотин, Чернівецька область). Аккерманська (Білгород-Дністровська) фортеця (Одеська область). Меджибізький замок (Хмельницька область). Замок Паланок (м. Мукачево, Закарпатська область). Золочівський замок (Львівська область). Замок у Луцьку та інші.
    • Україна пишається своєю історичною спадщиною, неймовірною красою природи та архітектурою минулих років. Завдяки  реставраційним роботам казкові замки та фортеці відтворюють первісний вигляд історичної пам’ятки, а завдяки археологам вдається розшукувати неймовірні докази існування зруйнованих пам’яток, які досі зберігаються в наших землях на протязі багатьох віків. 
    • Опрацюй: 50 найкрутіших замків, палаців і фортець України


    • 10 замків і фортець України, які варто відвідати:https://khers-on.com/ua/blog/zamki-ukrainy/

    • Опрацюй інфографіку


    • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/2264569 
    • Домашнє завдання.Намалювати замок
  • Урок №31. Тема: Ми – нащадки козацького роду. Козацька педагогіка, благодійна та доброчинна діяльність. Школа джур – як ставали козаками. Відродження традицій українського козацтва в національно-патріотичному вихованні сучасної молоді. День українського козацтва – 14 жовтня – в день Покрови Пресвятої Богородиці.
    • Опрацюй: Школа джур:https://life.pravda.com.ua/culture/2018/07/27/232369/

    • Існував «кодекс лицарської честі», який передбачав:

      ✵ любов до батьків, рідної мови;

      ✵ вірність у дружбі та коханні;

      ✵ готовність захищати слабших, молодших;

      ✵ непохитну вірність ідеям справедливості, свободи і незалежності особистості, народу, держави;

      ✵ жертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів;

      ✵ розвиток власних фізичних і духовних сил, волі;

      ✵ готовність боротися до загину за волю, честь і славу України.

    • Опрацюй: На Запорозьку Січ… до школи:http://www.kozatstvo.net.ua/ua/publications/uk_r.php?d=a&i=895

    • Інфографіка:

    • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/21627127 
    • Урок 30. Тема: Козацька символіка: клейноди, корогва (прапор), бунчук, булава та її різновиди (тростина (палиця) та пірнач), каламар, литаври та печатка. Відображення героїчної боротьби запорозького козацтва за волю в народних піснях та думах, творах музичного та образотворчого мистецтва.

      Символи-відзнаки державної і військової влади називалися клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, стяг, печать, пернач, корогви, литаври, значки, бубни, тростинки й труби.Вони зберігалися з великою шанобою. Військові клейноди належали усьому війську і вручалися обраній на відповідну військову посаду старшині. Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.

      Герб Війська Запорізького – постать козака, озброєного мушкетом і шаблею — виник приблизно в другій половині XVI ст.


    • Урок №29. Національні символи України. Історія походження і значення тризуба. Вияв ідеї державотворення в українській символіці, геральдиці, сфрагістиці, нумізматиці. Герби українських міст та історичних регіонів. Символіка

      кольорів

    • Українська державна символіка:http://school-life.ks.ua/kherson_news/ukrayinska-natsionalna-derzhavna-simvolika/

    • Переглянь відео:https://www.youtube.com/watch?v=m3n70kgNIgw

    • Тризуб — що означає символ цей?

      Єдиної думки щодо значення цього символу учені не мають. Схожі знаки надто поширені майже у всіх древніх культурах від Єгипту і Греції до Індії, від Скандинавії до Месопотамії. А оскільки за більш як семитисячолітню історію мешканці нашого краю контактували з усіма цими цивілізаціями, то вони цілком могли запозичити чи передати і символ, і пов’язану з ним ідеологію.
      Є понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Одна з найрозповсюдженіших каже, що древній знак є містичним символом триєдності, тривимірності світу. Древнє тлумачення трійці пізніше було витіснене християнським про єдність Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого.
      Деякі дослідники вважають, що тризуб виник як світський чи військовий символ. У цьому разі він може бути стилізованим зображенням пікіруючого сокола, лука зі стрілою, сокири, якоря, верхівки скіпетра (до речі, скіпетр візантійських імператорів увінчувала фігура подібної форми) чи корони. Останню версію дуже докладно й аргументовано доводить наш читач з Тернополя Андрій Луців.
      Ще одну версію умовно можна назвати господарською чи «майновою». Відповідно до неї тризуб бере початок від сарматських тамг — своєрідних логотипів певного кочового клану. Самі сармати могли запозичати неодмінний атрибут, що сподобався їм, у грецького бога морів Посейдона в Боспорському царстві, що розташовувалося в районі Керчі (тут, до речі, були знайдені найдавніші зображення тризуба).
      Може, від сарматів тамга у вигляді тризуба перейшла до князівської династії нащадків Кия. Щоб продемонструвати свою легітимність, Рюриковичі, що змінили їх на київському престолі, почали використовувати його як символ власності, а пізніше і князівської влади.
      В державному житті Київської Русі тризуб зображали на печатках, якими скріплювали міжнародні договори; на князівському майні. Крім того, бронзові чи срібні тризуби прикрашали пояси дружинників, зброю і прапори. Зображення тризуба також можна побачити на цеглинах кладки Десятинної церкви в Києві, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, побудованої в другій половині XІ століття.
      Перша письмова згадка про тризуб належить до Х століття: посли князя київського Ігоря (912—945 рр.) під час укладання договору з візантійцями пред’явили печатки з відповідним символом. До речі, дружина Ігоря — Ольга — розставляла князівські знаки по всій землі Київській аж до Новгорода. Про це згадується в «Повісті временних літ».
      Перше відоме нам зображення є на печатці київського князя Святослава Ігоровича (загинув 972 р.). На ньому чітко вирізняється князівський знак у вигляді букви «Ш» — тобто тризуб. На монетах сина Святослава — великого князя київського Володимира (978—1015) зображені з одного боку портрет володаря, а з другого — тризуб і напис: «Володимир на столі, а це його срібло». Саме від них бере своє начертання державний символ нашої країни.
       
    • Опрацюй карту:
       

    • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/5460598
    • Домашнє завдання. Намалювати символ (на вибір)
  • Урок №28.Національні постаті України: хреститель Русі-України Володимир Великий, мудрість і книжність Ярослава Мудрого, козацька держава Богдана Хмельницького, кошовий отаман Війська Запорозького Іван Сірко, меценат і воїн Іван Мазепа, творець першої Конституції Пилип Орлик, літописець української історії та державний діяч Михайло Грушевський та ін. Історичні постаті в художній літературі.
    • Історія України у творах українських письменників:https://www.cbs.km.ua/?dep=1&dep_up=81&dep_cur=127
    • Домашнє завдання. Напиши міні-есе "Видатний історичний діяч"
  • Урок №27. Козацькому роду нема переводу». Військове мистецтво українського козацтва. Легенди про козаків (козацькі сторожі, випробування козаків, козаки- кобзарі, побратимство, дисципліна на Січі, козаки-характерники, військове мистецтво). Козацькі військові винаходи. Звичаї та обряди козаків.

  • Запорозькі козаки зарекомендували себе як здібні моряки. Вони будували човни-чайки на 50 — 70 чи на 20 — 30 вояків. На великих установлювали 4 — 6 гармат, на малих — 1 — 2. До бортів прикріплювати пояси з очерету, які під час бурі утримували човни на хвилях, як поплавки, а в бою вони були додатковим захистом від ворожих стріл і куль.

    У відкритому морі козаки намагалися наблизитися до ворога непомітно або вночі, або з боку сонця. Відтак вони брали вороже судно на абордаж. У морських битвах козаки сміливо атакували як окремі кораблі, так і турецькі флотилії, часто здобуваючи перемогу.

    Також, за твердженнями французьких, англійських та російських авторів, козаками використовувалися підводні човни, які могли деякий час перебувати під водою. Використовуючи дані підводні човни, козаки в 1595 році здобули турецьке місто Синоп.

  • Збереглося чимало свідчень військової майстерності козаків. Із покоління в покоління передавали на Січі здобуті в боях знання й досвід, які й донині слушно вважаються справжнім військовим мистецтвом.

    Козацька піхота. Гучної слави зажила козацька піхота - основний рід козацького війська. На відміну від піхотних підрозділів європейських армій, що виконували завдання лише за підтримки кінноти, вона завжди діяла власними силами. Під час бою козаки-піхотинці шикувались у три шеренги. Стріляла тільки перша лава, друга подавала, а третя заряджала рушниці. Під час особливо жорстоких битв застосовувався й інший бойовий лад. Приміром, козацьке військо могло змішуватися з ворожим. Такий бій козаки називали галасом.

    Найоригінальнішим і найпопулярнішим серед козаків був бойовий порядок, що називався табором. Табір застосовувався козацьким військом на марші, в обороні та наступі. Він будувався з возів, скріплених ланцюгами у кілька рядів та вилаштуваних чотирикутником, півмісяцем або ж овалом.

    Наступаючи на ворога, піхота виходила назовні, але в разі небезпеки поверталася в захисне кільце. Сучасники називали табір «рухомою фортецею», бо козаки під прикриттям возів могли долати сотні кілометрів голим степом.

    Козацька розвідка. Постійна загроза нападів змушувала козаків дбати про розвідку. У запорізькому війську були сторожова служба й дозір. Козацькі розвідувально-сторожові підрозділи розташовувалися в земляних або дерев’яних укріпленнях на кордонах українських земель. Для спостереження за місцевістю козаки також використовували давні кургани або насипали свої.

  • Козацька зброя. Запорожці були великими майстрами артилерійської справи. Вони віддавали перевагу легким гарматам, які уможливлювали вільне маневрування під час бою. Для штурму козаки використовували різноманітні укриття, зокрема гуляй-городи - спеціальні пристрої з дерев’яних щитів на колесах або полозах з отворами (амбразурами) для рушниць і гармат. Із-поміж зброї особливою шаною в козаків користувалися рушниця, спис і шабля.

  • Козацький флот. Військова майстерність козаків повною мірою виявлялась і в морських походах. Козацький флот складався з легких, надзвичайно маневрових човнів - чайок. Чайки рухалися або веслами, або вітрилами, що давало змогу якнайкраще використовувати погодні умови. Вони могли пришвартуватися до будь-якого берега, на відміну від громіздких і неповоротких турецьких суден.

  • Переглянь:Військове мистецтво козаків. Цікаві факти про козаків.

  • Презентація до уроку:https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-praktichnogo-zanyattya-viyskove-mistectvo-kozakiv-114246.html

  • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/7234993

  • Домашнє завдання. Цікаві факти про козаків

Урок №26. Риси української вдачі (звитяга (геройство), волелюбство, взаємодопомога, самопожертва, миролюбство) та їхнє представлення в творах українського фольклору й письменства-літератури. Казка «Кирило Кожум’яка». Думи: «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з Азова», «Про    Богдана     Хмельницького».     Твори     письменства:    Т.     Шевченко. «Гайдамаки»; І. Франко. «Захар Беркут», «Бунт Митуси», «Аскольд і Дір під Цар-городом»; І. Манжура. «Трьомсин-богатир»; Б. Грінченко. «Лесь, прекрасний гайдамака», «Лаврін Костер»; Ю. Федькович – балади «Довбуш», 

«Юрій    Гінда»;    О.    Апанович.    «Розповіді    про    запорозьких    козаків»; В. Рутківський. «Джури козака Швайки», «На козацьких островах» (на вибір чителя);       Зірка       Мензатюк.       «Таємниця        козацької        шаблі»; Андрій Кокотюха.  «Таємниця козацького скарбу». 

  • У найширшому тлумаченні фольклор – це все, що творить народ і передається традиційно – від казки до гаптованої сорочки, від писанки до далеко не естетичного рецепту дублення шкіри.
  • фольклор – це форма мистецтва, яка охоплює різні види оповідань, прислів’їв, висловлювань, замовлянь, пісень, формул чаклунів та інших формул і використовує як засіб висловлення усну мову
  • Майже всі дослідники, колишні і теперішні виокремлюють такі типові риси українського національного характеру:
    • демократичність,
    • волелюбство,
    • емоційність, що виявляють у музичності наближеності українців до природи,
    • культі жінки і родини,
    • релігійності,
    • толерантності до інших народів,
    • працелюбстві,
    • гостинності.
    • До позитивних національних рис українців відносять працьовитість, гостинність, тягу до освіти, статичность в сімейних відносинах, прагнення до духовного життя, повагу до старших, мужність, здоровий оптимізм, прагнення до незалежності
    • Поміркуй!!!!Чи характерні риси для сучасних українців?
    • Українські казки:https://kazky.org.ua/zbirky/ukrajinsjki-narodni-kazky
    •   Народні пісні:https://www.pisni.org.ua/songlist/narodni-1.html
    • Інтерактивна вправи:https://learningapps.org/8146448 
    • Домашнє завдання. Скласти опис справжнього українця

Урок №25.Тема:Мій рідний край.  Традиції святкування Різдва (Великодня) в рідному краї.

  • Завдання. Напиши міні-есе "Традиції святкування Великодня в рідному краї"
  • Матеріали до уроку:
  • Домашнє завдання. Скласти кросворд "Традиції"

Урок №24.Проєктна робота 3. Традиційні свята в моїй родині.

Зверни увагу при написанні на традиційний український календар та залежність свят від пори року!!!Можна обрати одне наулюбленіше свято родини та описати традиції його святкування!!!

Урок №23. Тема: Життєвий      цикл   українців       .в         традиційній   обрядовості.  Уродини. Хрестини. Сватання та весілля. Старостú, сватú, свахи, свекри, свекрухи, зовиці, зяті, невістки – рольовий розподіл на весіллі та в родині. 

Перевір себе:https://learningapps.org/16099682  

  • Опрацюй:

  • Сімейні звичаї та обряди; https://paramoloda.ua/articles/simeini-zvychai-ta-obryady/
  • Найважливіші етапи життя людини і окремі стадії розвитку сім’ї завжди супроводжувалися різноманітними обрядами і звичаями. До традиційної сімейної обрядовості належать обряди, пов’язані з біологічним циклом існування людини — народженням (пологові звичаї та хрестини), одруженням (шлюб і весілля), смертю (похорон і поминки).
  • Завдання. Поміркуй!!! ЯКі традиції обрядовості збереглися в твоєму регіоні?Як ти вважаєш, чому традиції відходять в минуле? Як їх зберегти?
  • Домашнє завдання. Намалюй малюнок , що зображує традиції твоєї сім'ї

Урок 22. Тема: Святкова зима в українців. Зимові свята («святкú»): Різдво – Василя – Водохреща (Йордан). Колядування, віншування, щедрування. Народні театральні вистави в різдвяній обрядовості


Що зображено?


Прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози і покрилися кригою ріки. В селі всі господарські роботи закінчено. Господарі ховають реманент, лагодять сани, їздять до млина та готуються до Різдвяних свят...
Господині прядуть. Дівчата вишивають і щоранку вмиваються «першим снігом» та витираються червоною крайкою — «щоб були рожеві лиця». Парубки допомагають батькам, а у вільний час заважають дівчатам вишивати.
Наближається період угадування на майбутній рік, а разом із цим надходить і час старих традиційних розваг сільської молоді — розваг, що сповнені чаром первісної поезії нашого народу.
Староукраїнські звичаї, що колись були пов’язані з початком нового року наших далеких предків, пізніше перейшли до християнських свят. Одна частина з них перейшла до сучасного Нового Року, а друга — до свята введення в храм Пресвятої Богородиці (4-го грудня за новим стилем). Це свято в народній термінології звичайно називається Введення.

 

Зимовий цикл українських свят:

 

4 грудня - Свято Введення (Третя Пречиста)

7 грудня - Свято Катерини 

13 грудня - День Андрія Первозваного

14 грудня - Наума
17 грудня - Варвари
18 грудня - Сави

19 грудня - День Святого Миколая

22 грудня - День святої Анни
25 грудня - Спиридона Сонцеворота

1 січня - Новий рік. Новорічна коляда

2 січня   - День святого Гната

6 січня - Святвечір

7 січня - Різдво Христове

13 січня - Меланки (Маланки), Щедрий вечір, щедра кутя

14 січня - Новий старий рік та свято Василя 

18 січня - Голодна кутя або Другий Свят-вечір (Голодний Святвечір)

19 січня - Свято Водохреща (Йордан) 

20 січня - Івана Хрестителя

29 січня - Петра Вериги.

15 лютого - Стрітення

Урок №21. Осіння пора в українському господарюванні: косовиця, зажинки, обжинки, возовиця. Свято Покрови.

Осінь, за народними віруваннями, розпочиналася від дня св. Іллі (20.VІІ/2.VІІІ). Цей календарний цикл відзначався достатком, багатством уже зібраного врожаю. Це був період відпочинку після важких сільськогосподарських робіт. 

Осінь в народному календарі – благословенний час. Вже позаду виснажливі польові роботи, комори повняться новим врожаєм, та й музикам відтепер завжди є робота: осінь – пора весіль та вечорниць.

Урок №20.Тема: Літня гаряча українська пора. Єдиний ритм виконуваної праці та пісні. Зелені свята (Трійця), Івана Купала, свято Петра і Павла, свято Іллі: традиції та прикмети
  • Літній цикл свят, як і весняний, був заповнений хліборобськими турботами, доглядом за посівами, та не мав чітко окреслених меж. За народними прикметами його початок визначали останніми днями травня. Першою такою датою був день Івана Богослова (21 травня): за народним календарем, це був рубіж сівби ярих. З цього приводу казали “Хто не посіяв до Івана Богослова, той не вартий доброго слова.” За іншими прикметами початок літа пов’язували з періодом, коли на дубах з’являлося листя. Якщо до дня Теодора (29 травня) дуби добре зазеленіли, то й літо мало бути врожайним.В основі літнього обрядового циклу лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ сонця та культ померлих. Він включає такі основні свята: Зелені свята (Трійцю), Купала (Івана Купала), Петрів день (святих Петра та Павла), Маковія, Іллів день, Пантелеймона Цілителя, та призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята. З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу найважливішими були Зелені свята, які не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня.Закінчувався літній цикл днем пророка Іллі (2 серпня), який, за повір’ями, відав громами і блискавками (у народних віруваннях пророк Ілля в процесі християнізації замінив язичницького Перуна). Хоча в народі цей день вважали присвятком, усе ж намагалися не працювати, особливо у полі, щоб не накликати на себе біди. Після Іллі вже заборонялося купатися в річках і ставках, бо «святий Ілля літо кінчає». У рештках обрядових дійств, розпорошених по «громових святах», годі дійти первісної суті давніх святкувань наших предків, і лише в Зелених святах і купальському торжестві збережено ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.

Серед літнього циклу свят можна виділити найбільші:

Зелені свята (Трійця) - припадає на сьому    неділю після Великодня;
Івана Купала - ніч з 6 на 7 липня;
Жнива - кінець липня, початок серпня;
Спас - серпень.















Урок №19. Тема: Робоча та святкова українська весна. Зустріч весни. Веснянки. Гаївки. Українські народні дитячі ігри та забави. Великдень серед українців. Символізм української писанки. 
Здавна наш народ зустрічав весну з особливим настроєм, адже його хліборобська душа була надзвичайно чутливою до всього живого, що пробуджувалося з весною до нового життя. 
Міфічний образ богині Весни поставав в уяві наших предків в образі прекрасної молодої дівчини або молодиці, тому що саме жінка дає початок життю.

Зустріч весни поєднувалася з вигнанням зими-смерті. Ще збереглися подекуди обряди, під час яких спалюється солом'яне опудало, яке символізує собою зиму (під час масниці).

Початок весни пов'язували наші предки зі святом Сорока Мучеників. Воно святкується 22 березня (за новим стилем). У цей день, говорили в народі, птахи прилітають із вирію і приносять весну. Господині, щоб відзначити цю подію, пекли тістечка у вигляді пташок і роздавали дітям, “щоб птиця водилася”. З цим печивом діти вибігали на луки, в ліс і співали:

Пташок викликаю

З теплого краю:

- Летіть, соловейки,

На нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!
Запам'ятай: Свій перший весняний хоровод виводили в Наддніпрянській Україні називали веснянками, а в Галичині – гаївками, гагілками, ягілками.

Гаївки в Західній Україні співають тільки на Великодні свята біля церкви, а веснянки виконуються протягом усієї весни.

Урок №18.Тема: Час – день, доба, тиждень, місяць, рік в українців. Українські календарні поняття та назви. Розширені поняття про плин часу в українців, український традиційний господарчий та святковий календарі  


Український традиційний календар є структурою складною, багаторівневою. Він ділить, регламентує й впорядковує відлік часу. Цілісну структуру народного календаря складає послідовне співвіднесення його одиниць (рік: місяць: тиждень: день: година: мить). Одночасно існує й інше групування одиниць часу: за сезонами, за циклами (природними, місячними, святковими). Його циклічний характер зумовлений постійно повторюваними явищами природи. Поділ року на 365 (366) днів, 4 сезони й 12 місяців привнесений до народного календаря православними святцями, які є своєрідною сіткою координат. Український традиційний календар, що зазнав протягом історичного життя низку суттєвих змін, на сьогоднішній день є неподільним сплавом церковного (православного) і власне народного календаря. Святкові дні у ньому часто збігаються з церковними. Однак вони мають різнІ функції та направленість, переплавлені багатовіковою народною традицією в єдиний комплекс обрядів, стійких стереотипів поведінки, а також цілісну систему вірувань, прикмет, метеорологічних паремій тощо. Основною одиницею виміру календарного часу є день, пов’язаний з обертанням Сонця навколо Землі. Згідно з християнськими святцями кожен день має свого патрона або відповідає подіям сакральної історії. Дні поділяються на свята й будні. Кожен день тижня має свої якісні характеристики (понеділок – важкий день, середа й п’ятниця – жіночі дні, неділя – день обов’язкового відпочинку), співвіднесений з іншими календарними днями (наприклад, «Якщо на Стрітення півень нап’ється, то на Юрія віл напасеться», «Якщо на Покрову день теплий, то зима буде тепла»). Доба поділяється на профанну й сакральну частини: день (світла частина доби) відводиться для побутових клопотів і роботи, ніч (темна частина доби) наділяється магічною здатністю зміщувати просторові координати, виходити у віртуальний світ потойбіччя. До середини ХХ ст. у деяких регіонах України (Полісся, Карпати) у побуті користувалися обрахунком часу за тижнями, який, базувався на святах (наприклад, тиждень великодній, різдвяний, зелений, масляний, середохресний, похвальний тощо), які, в свою чергу, є також синтетичними й багатофункціональними утвореннями. Цей синтез виходить із світоглядного й практичного, побутового синкретизму, який обумовлений історично. Міфологічне трактування часу складає змістову основу народного календаря. Час наділяється певними якостями (добрий/злий, сакральний/профанний, святковий / буденний), здатністю зупинятися, прискорюватися (як правило, у спеціальних локусах на межі, біля воріт, на порозі).

  • Народний господарський календар

    Сільськогосподарський календар виник на трудовій основі ще в глибоку давнину і в ХІХ—ХХ ст. він був неписаним зведенням конкретних вказівок для практичної діяльності людей. Справа в тому, що такий календар узагальнював досвід багатьох попередніх поколінь українських хліборобів, які внаслідок вікових спостережень за різними природними явищами (потеплінням, похолоданням, опадами тощо), а також за поведінкою домашніх тварин, свійських і диких птахів намагалися визначити найоптимальніший для початку виконання того чи іншого виду сільськогосподарської роботи час, заздалегідь завбачити кількість і якість урожаю тієї або іншої зернової чи коренеплідної культури в поточному році тощо.

    Про велику увагу наших предків до явищ природи засвідчують і давньослов'янські за походженням назви місяців, що збереглися до сьогодення у мові українців та білорусів (лютий, березень, квітень, травень, листопад, грудень, студень). Людина не лише спостерігала за явищами природи, а й намагалася пізнати їх, щоб досягти більших успіхів у господарській діяльності. Зокрема, з кожною порою року і з певними днями пов'язувалися відповідні обрядові дії та звичаї, що історично склалися у кожного народу і були відмінними від відповідних обрядів та звичаїв в інших народів.

    Наприкінці ХІХ — початку XX ст. у народній обрядовості українців збереглося ще чимало рис старих дохристиянських свят, однак чимало з них з розвитком народної культури вже втратили початковий зміст. Багато обрядів, що супроводжували ці свята, поступово перетворилися у звичаї, а деякі з них навіть стали звичайними розвагами.

    Основу народного господарського календаря становила трудова діяльність людей. Вона була джерелом знань про навколишній світ, об'єднувала воєдино обрядові акти релігійного, сімейного і громадського життя. У ньому переплітались також різні за характером мотиви — аграрні, скотарські, родинні та ін. Народний календар — це визначені багатьма попередніми поколіннями хліборобів дати для повного трудового року, згідно з якими треба було виконувати той або інший вид господарської роботи. Багатий етнографічний матеріал засвідчує, що однакові форми господарювання зумовлювали виникнення подібних календарних понять.

    За довготривалими спостереженнями і традиційними уявленнями українців, початок нового господарського року і конкретна пора року не визначалися точними межами. Поняття "весна", "літо", "осінь" і "зима" існували для селянина лише в конкретному відношенні до часу і характеру трудової діяльності. Хоча календарний рік поділявся на окремі пори (сезони), але для кожної конкретної галузі сільського господарства (хліборобства, скотарства, бджільництва, рибальства тощо) була характерна сезонність. Так, хліборобський період поділявся на такі сезони: оранка, посів яровини, сходи, дозрівання хліба, косовиця, жнива, молотьба (яка продовжувалася і взимку), оранка під озимину, посів озимини, оранка на зяб. Початок нового землеробського народного календаря визначався фактично тим періодом, коли закінчувався збір нового хліба і розгорталася підготовка до нового сільськогосподарського року. Оранка і посів озимини, її сходи восени — все це турбувало хлібороба не менше, ніж своєчасний збір вирощеного врожаю в поточному році, оскільки від виконання зазначених сільськогосподарських робіт залежав достаток селянина в майбутньому. З цього приводу одне з народних прислів'їв гласить: "Хто не посіяв до Богослова, той не варт доброго слова". Відомо також те, що від дня пророка Симеона Стовпника (14 вересня) до дня св. Івана (6 жовтня) українці традиційно сіяли озимину. Вересень колись називали ще житосієм, а у поліщуків Коростенщини, що на Житомирщині, з цього приводу побутували окремі прислів'я: "Як прийде житосій, то не зважай на врожай, а жито сій", "Хто сіє по Покрові, той не має що дати корові".

    Закінчивши польові роботи, тобто зібравши весь урожай, жінки бралися до іншої праці — пряли, ткали, шили, а чоловіки заготовляли дрова, молотили збіжжя тощо. Для сільської молоді починалася пора вечорниць. Найяскравіше вимальовувався початок нового сільськогосподарського року в проміжку між християнським святом Введення (4 грудня) і днем св. Варвари (18 грудня). Це був період найактивнішого спостереження за явищами природи, щоб передбачити прогноз погоди на наступний рік.

    З 21 січня починалися так звані М'ясниці. Від того ж дня масово справляли весілля. Взагалі найбільше шлюбів відбувалося восени і взимку, коли люди звільнялися від нагальної праці. Потім наступала Масляна, або так званий сирний тиждень — останній тиждень перед Великодним постом. Його колись відзначали як свято проводів зими та зустрічі весни.

    Наприкінці зими хлібороби лаштували реманент і виставляли на мороз зерно, що мали сіяти, бо знали, що приморожене зерно дає більший урожай (на морозі воно очищалось від шкідників). Крім того, перед посівом зерно змочували водою, аби воно швидше проростало. Прологом весни, за народними уявленнями, було ще свято Стрітення 15 лютого — принесення Ісуса в храм в Сороковий день його земного життя, коли зима зустрічається з літом ("хто кого переборе"). Першим вісником весни, за народними спостереженнями, є степове звіреня бабак, яке на початку березня прокидається від зимової сплячки. Тоді ж і пташка посмітюха ніби наспівує селянину: "Покинь сани, візьми віз". Починають повертатися птахи з вирію, все оживає. Вже у день св. Олексія (по-народному — Теплого Олекси; 30 березня) рекомендувалося сіяти овес і ячмінь на горбах. Після цього сіяли яру пшеницю.

    День св. Юрія (6 травня) теж був тісно пов'язаний з господарством, тому що в народі св. Юрія вважали покровителем землеробства і скотарства; в цей день хлібороб визначав майбутній урожай різних зернових і коренеплодів: "Юрій по полю ходить, хліб-жито родить". Отже, всі спостереження, традиційні звичаї та обряди календарного циклу українців пов'язувалися з їхнім бажанням одержати багатий урожай або хоча б завбачити те, яким він буде в поточному році. З особливим нетерпінням чекав селянин "майського" дощу, від якого, власне, він найбільше і залежав.

    Перед початком жнив, на свято Івана Купала 7 липня (народження Івана Хрестителя — Христового Предтечі), народ уважав доцільним "очиститися" від різних злих шкідливих сил "водою та огнем", намагаючись магічними діями допомогти своїй господарській діяльності. Після свята апостолів Петра і Павла (12 липня), як уже була мова, розпочинались жнива — найбільш відповідальна для українського селянина робота. Загалом, у різних регіонах України жнива тривали із середини червня до середини вересня. Потім молотили збіжжя, орали та сіяли озимину, орали на зяб з таким розрахунком, щоб до свята Покрови (14 жовтня) все закінчити. Отже, хліборобський сезон в Україні починався приблизно 2 березня і тривав до 14 жовтня. День закінчення збирання врожаю (не тільки зернових, а й картоплі, буряків, винограду та інших культур) — "обжинки" — вважався народним святом, оскільки лише цього дня хлібороб міг підсумувати здобутки цілорічної праці всієї своєї родини. Саме з цієї причини "обжинки" українці відзначали з особливою урочистістю і святковістю.

    Отже, народний сільськогосподарський календар поділявся на два основні цикли: перший з них охоплював період від початку посіву озимини до початку збирання врожаю, другий з них охоплював період лише самого збору врожаю. Хоча багато традиційних обрядів і звичаїв, уявлень і вірувань тощо, пов'язаних з кожним з цих циклів народного календаря, в процесі історичного розвитку суспільства вже втратили свій первісний зміст, але значну їх частку українські хлібороби зберігають й досі.

  • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/4459940

  • Домашнє завдання . Намалюй своє улюблене сімейне свято

Урок №17.Мій рідний край. Господарська діяльність в моєму краї: традиційна та сучасна. 

  • Опрацюй:https://traditions.in.ua/remesla
  • Сучасна господарська діяльність: Господарський комплекс Волинської області

    У загальній структурі господарського комплексу області найбільшу питому вагу займають промисловість і сільське господарство.
    Промисловість є однією з провідних галузей економіки області, нею створюється майже п’ята частина валової доданої вартості.
    Промисловість представлена 147 великими підприємствами майже усіх провідних галузей. У структурі промислового виробництва переважають харчова промисловість, машинобудування, виробництво  та   розподілення електроенергії, газу і  тепла
    На підприємствах області виробляються прилади контролю, підшипники, водолічильники, машини для тваринництва і кормовиробництва, вироби із пластмас, тканини, руберойд, цегла будівельна, меблі, кондитерські, макаронні, ковбасні та горілчані вироби, консерви тощо.

    Область має великі можливості для розвитку аграрного виробництва, перетворення його на високоефективний сектор економіки, здатний забезпечити основні потреби регіону в продовольстві. Сільське господарство може стати одним з провідних джерел зростання економіки області. За експертними розрахунками, зростання валового регіонального продукту, обумовлене зростанням сільськогосподарського виробництва, щонайменше удвічі ефективніше сприяє скороченню бідності, ніж зростання ВВП, отримане за рахунок інших галузей.

  • Домашнє завдання. Чи знаєте Ви людей, що займаються традиційними українськими ремеслами в твоєму регіоні?Напишіть міні-твір про них.!!!

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)

Дистанційне навчання

На час дистанційного навчання будемо організовувати уроки через блог.  Матеріали до уроків, відео, завдання, інтерактивні вправи та домашні ...

  • Дистанційне навчання
    На час дистанційного навчання будемо організовувати уроки через блог.  Матеріали до уроків, відео, завдання, інтерактивні вправи та домашні ...