Історія України (8 клас, 1.5 години на тиждень)

Урок №52.  Тема Повторення вивченого.Інтерактивні вправи
Підсумковий урок

  • Виконай інтерактивні вправи 
  1. https://learningapps.org/view6325293
  2. https://learningapps.org/view8723156
  3. https://learningapps.org/view7372387
  4. https://learningapps.org/view9061233
  5. https://learningapps.org/view8513361

Урок №51.Тема:" Повторення вивченого. Історичні діячі 16-18 століття"

  • Опрацюй матеріал Історичні діячі ЗНО
  • Завдання.Запиши тих діячів, яких вивчав у 8 класі
  • Підготуй сенкан діяча на вибір

Урок №50 Практичне заняття.  На підставі укладеної протягом навчального року синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньомодерну добу» сформулювати висновок про місце тогочасної України в загальноєвропейських політичних, господарських і культурних процесах. 

  • Завдання.Склади хронологічну таблицю подій історії України 16-18 століття в зошит (найважливіших на вашу думку)
  • хронологічна таблиця: конкретний перелік історичних подій, розташованих у хронологічній (календарній) послідовності.

  • Домашнє завдання. Повторити дати

Урок №49.Тема: Здобутки українського суспільства. Внесок України у формування європейської цивілізації. 

  • Запам'ятай!!!
     

  • Матеріал до уроку:https://uahistory.co/pidruchniki/dudar-ukraine-history-8-class-2021/44.php
  • Завдання.1.  Поміркуйте, як розвиток козацтва впливав на історію сусідніх держав.2. Які документальні пам'ятки мали важливе значення для розвитку української державності та формування європейської юридичної думки?3. Чому Наталя Яковенко назвала козаків «християнськими лицарями у мусульманському вбранні»? Як козацтво впливало на розвиток найближчих країн Сходу?
  • Домашнє завдання. Скласти сенкан діяча виченого у 8 класі з історії України

Урок №48.Тема:  Узагальнення до курсу. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЕПОХИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ. Особливості суспільно-політичного життя України ХVІ – ХVІІІ ст

Урок №47. Узагальнення. Тематичне оцінювання з теми  «УКРАЇНА ТА РАННЬОМОДЕРНІ ІМПЕРІЇ ХVІІІ ст.»

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8379035   

Урок №46.Тема: Практичне заняття. Уявна мандрівка до історико-культурних пам’яток України / рідного краю доби бароко







  1. Розташування
  2. Архітектор /архітектори 
  3. Роки будівництва
  4. Стан збереженості 
  5. Найвизначніші риси пам'ятки 
  6. Власне враження від пам'ятки

  • Домашнє завдання.Підготуватися до уроку узагальнення

Урок №45.Практичне заняття.

Написати есе про Марину Мокієвську, Анастасію Скоропадську, Наталію Розумиху (Розумовську) – видатних «старшинок», які доклалися до політичного і культурного життя Гетьманщини (на розсуд учительки/учителя або учениці/учня). 

  • Матеріал практичної роботи: Марина Мокієвська, Анастасія Скоропадська та Наталія Розумиха - це видатні жінки, які зробили вагомий внесок в політичне і культурне життя Гетьманщини. Кожна з них мала відмінні здібності та індивідуальні риси, які дозволили їм бути успішними в своїх справах.

    Марина Мокієвська була відома своїми діями в галузі освіти. Вона заснувала перші жіночі школи в Україні та розвивала систему освіти серед жінок. Мокієвська була відданою своїй справі та не зупинялася перед труднощами, щоб забезпечити жінкам право на освіту.

    Детальніше:https://kultura-poltava.gov.ua/novyny/mariya-magdalina-mazepina-mati-getmana-ukraini-ivana-mazepi/

    Анастасія Скоропадська була відома своєю підтримкою української культури та національної свідомості. Вона докладала зусиль, щоб зберегти українську мову та традиції. Скоропадська була також активною учасницею політичного життя, що дозволило їй бути впливовою фігурою на території Гетьманщини.

    Детальніше: https://povaha.org.ua/ivan-telya-pase-a-nastya-bulavu-nese-shtryhy-do-biohrafiji-hetmanshi-skoropadskoji/

    Наталія Розумиха була відома своєю підтримкою культури та мистецтва. Вона заснувала театральні трупи та розвивала український театр. Розумиха була також активною в галузі журналістики та літератури, що дозволило їй долучитися до політичного життя та вплинути на думку суспільства.

    Детальніше: https://uahistory.com/topics/famous_people/13327

    Усі три жінки мають величезний вплив на політичне та культурне життя Гетьманщини. Вони пройшли складний шлях досягнення своїх мет.

  • Завдання. Написати міні-есе про історичну діячку (на вибір)

  • Домашнє завдання.Тестування: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4958212

Урок №44.Тема: Розвиток української культури другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. 

Григорій Сковорода 
  1. Коротка біографія та творчість
  2. Відео
  3. Робота з хмарою слів" Хто такий Сковорода? "


  • Підготуй історичний портрет Г.Сковороди (ментальна карта, кластер,плакат чи сторінка в соціальній мережі Facebook)
  • Пригадай. Які характерні риси бароко.?
  • Рококо

    • Пам'ятки у стилі рококо в Україні 


    Андріївська церква в Києві 
    Ратуша в Бучачі
    Головний вхід собору святого Юра у Львові 
    Успенський собор Почаївської лаври

    • Класицизм 

    Палац Кирила Розумовського у Батурині 

    • Музичне мистецтво 
    • Запиши імена архітекторів, митців та представників музики в зошит


    • Вправа: https://learningapps.org/25477975 
    • Домашнє завдання. Підготувати повідомлення про пам'ятку архітектури (на вибір)

Урок №43.Тема: Поділи Речі Посполитої. Зміни у приналежності західноукраїнських земель та Правобережної України 

  • Ініціатором поділу Польщі був прусський імператор Фрідріх II, який залучив до цієї акції Австрію та Росію. Всього було здійснено 3 поділи Речі Посполитої.

    I поділ Речі Посполитої (1772 р.)
    Назва держави
    Територія, яку отримала держава
    Росія
    Частина Східної Білорусі
    Австрія
    Східна Галичина
    Пруссія
    Помор’я (без Гданська)

    II поділ Речі Посполитої (1793 р.)
    Назва держави
    Територія, яку отримала держава
    Росія
    Правобережна Україна, Центральна Білорусь
    Австрія
    Нічого не отримала
    Пруссія
    Гданськ, значна частина Великої Польщі

    III поділ Речі Посполитої (1795 р.)
    Назва держави
    Територія, яку отримала держава
    Росія
    Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та литовські землі
    Австрія
    Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і Познанню
    Пруссія
    Основна частина Великої Польщі з Варшаво
  • Опрацюй інтернет-ресурс та запиши, які українські землі відійшли до Росії та Австрії
  • Робота з картою: 


Урок №42.Тема Становище Закарпаття. Закарпатські русини в загонах опришків і куруців. Руси-українці під владою молдавських господарів. 

  • Переглянь
  • Трейлер фільму Легенда Карпат
    • Опрацюй історичний портрет 
    Олекса Довбуш
    • Переглянь презентацію
    Презентація Олекса Довбуш
    • Які причини виникнення руху опришків? Ким був Олекса Довбуш? 
    • Завдання. Підготуй сенкан Довбуша
     Опрацюй!!!

    Основу госп-ва Закарпаття становило велике землеволодіння у вигляді магнатських латифундій. Після поразки визвол. змагань угор. шляхти проти австрійс. панування під орудою Ференца II Ракоці 1703—11 маєтки учасників повстання передавались урядом новим нім. власникам. Так, найбільші маєтності Ференца II Ракоці із центром у Мукачевому перейшли до нім. роду Шенборнів. Утворена ними величезна Мукачівсько-Чинадіївська латифундія (домінія) включала 152 села, 4 міста, 15 присілків із населенням 14 тис. осіб. Шенборни й нові землевласники почали переселяти у свої маєтки нім. колоністів, які одержували ділянку землі (скільки могли обробити за допомогою двох коней чи волів), луки (які можна було скосити за 6 днів) на договірних умовах, залишаючися при цьому вільними. Німці-колоністи звільнялися від повинностей на 10 років. Більшість переселенців мали освіту, серед них були лікарі, священики, вчителі.

    Екон. визиск у магнатських латифундіях був жорстоким, селяни перебували у повній кріпосній залежності від землевласника, навіть не маючи права без його дозволу віддати до школи дітей. Щоби стабілізувати соціально-екон. становище в Угорщині й на Закарпатті Марія-Терезія і Йосиф II запровадили заходи для врегулювання взаємин між землевласниками і кріпосними селянами. Незважаючи на спротив шляхти, 1767 уряд розпочав т. зв. урбаріальну реформу ("урбарій" — перелік). За її результатами панщина зменшувалася до 1—2 днів на тиждень. Крім того, урбарій визначав соціальний статус селянина. Той із них, хто мав повний наділ (телек) або половину, або чверть, чи навіть восьму частину телека, зараховувався до кріпаків із наділом, хто мав менше ⅛ наділу або ж зовсім не мав землі, — до желярів (наймитів). Урбарій регламентував і повинності селян — платити дев’ятину, десятину, військ. податок, ремонтувати шляхи, побори на користь церкви та ін.

    Під час сел. війни у Трансильванії австрійс. уряд пішов на певні поступки в аграрній сфері. Маніфест Йосифа II від 25 серпня 1785 формально звільняв селян від кріпацтва. Втім незадовго перед смертю Йосифа II всі його нововведення були скасовані.

    Соціальна структура населення Закарпаття, що сформувалася на 1780-ті рр., майже без змін проіснувала до середини 19 ст. 90 % усієї землі належало 5-ти найбільшим магнатським родинам, Ужгородській казенній домінії та Мукачівському монастиреві. 12 тис. дворян (немешів), що становили 5 % усього населення, як і більшість селян, були безземельними (проте користувалися на відміну від селян соціальними привілеями — не ходили на панщину і не обкладалися податками), вони вимушені були служити на дрібних посадах у домініях та в комітатах — органах адм. влади.

    Сільс. населення краю становили поміщицькі, держ. та церк. селяни. Залежно від соціального статусу (особистої залежності, земельної власності) селяни були: 1) урбаріальні, тобто кріпосні з наділом землі; 2) желяри або напівжеляри — наймити, які не мали землі; 3) лібертини — вільні селяни; 4) нім. колоністи, які були вільні й володіли землею на договірних засадах.

    Етнічний склад населення краю (за даними на 1848) свідчить, що більшість становили русини (українці) — 235 тис., а крім того: угорці — 120 тис., валахи (румуни) — 65 тис., євреї — 25 тис., словаки — 14 тис., німці — 10 тис.

    Осн. вид госп. діяльності населення Закарпаття — землеробство, в якому було зайнято 90 % населення. Традиційними с.-г. к-рами були жито, пшениця, овес, просо, поширювалася кукурудза. У великих латифундіях розвивалися садівництво, виноградарство, тваринництво, бджільництво.

    На рубежі 18 і 19 ст. госп-ва великих доміній усе більше стали орієнтуватися на ринок. 46 % зернових продавалися на ринку, перероблялися на пиво і горілку. На ринок латифундії постачали овочі, фрукти, виноград та вино. Так, Мукачівсько-Чинадіївська домінія щорічно постачала тисячі літрів вина на ярмарки, в корчми, вивозила свою продукцію до Галичини, Буковини, у Наддніпрянську Україну та Росію. Мед і віск, що вироблялись у поміщицьких госп-вах, також вивозилися за межі Закарпаття — в Австрію, Угорщину, Італію, Галичину.

    Згідно з адм. підпорядкованістю міста Закарпаття (кін. 18 — поч. 19 ст.) поділялися на: 1) приватновласницькі (Мукачеве, Берегове, Севлюш (нині м. Виноградів), Косино); 2) казенні (Ужгород, Перечин); 3) коронні (Хуст, Вишково, Тячево). Найбільшими урбанізаційними центрами Закарпаття були Ужгород, Мукачеве, Берегове.

    Населення міст складали ремісники, торговці, селяни. Застаріла на кін. 18 ст. цехова організація міськ. ремесла зменшувала його конкурентоспроможність на ринку. Осн. видами ремісничої діяльності у містах були гончарство, ковальство, бондарство, теслярство, кравецтво, ткацтво, чинбарство, кушнірство, пекарство. Зростання кількості цехів гальмувало розвиток пром. вир-ва. Перетворившись на закриті корпорації, цехи тримали в секреті вироб. досягнення, посилювали регламентацію щодо виготовлення товарів, усіляко ускладнювали процедуру прийому в майстри. 

  • Домашнє завдання.Знайти імена найвідоміших представників руху опришок 

Урок №41. Українські території як вузол протиріч між Російською та Османською імперіями. Становище Кримського ханства і його анексія Російською імперією. Імперська політика Росії щодо Півдня України. 

У другій половині XVIII ст. найважливішими завданнями зовнішньої політики російського уряду було відвоювання споконвічних слов'янських земель Північного Причорномор'я, ліквідація постійної турецько-татарської загрози і забезпечення міцної оборони південних українських і російських земель

  • Опрацюй!!!Виходу до Чорного моря, а з нього – до Середземномор'я і Європи, постійно вимагав також розвиток економіки, інтереси розширення торгівлі.

    Підбурювана англійськими дипломатами, Туреччина у 1768 р. почала війну проти Росії. Російська армія здобула ряд перемог, що змусило Туреччину підписати 10 липня 1774 р., мирний договір. Вихід у Чорне море був здобутий. Російські торгові суди тепер могли вільно проходити через Босфор і Дарданелли. Туреччина визнала незалежність Кримського ханства.

    8 квітня 1783 р. Катерина II підписала маніфест, який оповіщав, що півострів Кримський, півострів Тамань, вся кубанська сторона "прийняті під державу Всеросійську". Назавжди припинилися спустошливі турецько-татарські набіги на південні українські й російські землі, швидше стали розвиватися продуктивні сили Півдня.

    Слід також відзначити, що після ліквідації Запорізької Січі і відвоювання Чорноморського узбережжя, царський уряд став роздавати землі Південної України російським і українським поміщикам, урядовцям, офіцерам. Всього протягом 9 років – від 1785 до 1794 рр. поміщикам було роздано 4,5 млн. десятин землі. Ці свої володіння поміщики заселяли головним чином втікачами з різних місць. Основну роль відігравала народна колонізація – переселення на південь з різних місць селян, козаків, міщан. Основний потік поселенців йшов з Правобережжя; поселялися і втікачі з Лівобережної України та російських губерній; і, нарешті, переселенці, яким уряд давав офіційний дозвіл на переселення і яких наділяв землею. Водночас сюди йшли й іноземні колоністи, які втікали від гніту Туреччини і Австрії (болгари, греки, серби, молдовани та ін.).

    На основі рескрипту Катерини II від 9 березня 1778 р. "О переселении всех христиан на территорию южнорусской деревни" О. Суворов за кілька днів виселив з Криму в південну Україну на береги Азовського моря 32 тис. осіб чоловічої статі – греків та вірмен.

    Південна Україна швидко заселялася. Разом з виникненням багатьох сіл закладалися також міста, зокрема такі, як Олександрівськ (1770 р.), Катеринослав (1776 р.), Херсон (1778 р.), Маріуполь (1779 р.), Миколаїв (1789 р.). Розбудовувалося стародавнє поселення, назване у 1783 р. Одесою.

    На півдні, в степах України, швидко розвивалося сільське господарство, зокрема тваринництво. Поміщики переходили до інтенсивних способів господарства, заводили багатопільну систему, тонкорунних овець – мериносів тощо. Засновувалися також промислові підприємства, і передусім ті, які задовольняли військові потреби і які належали казні: ливарний завод у Миколаєві (гармати та ядра), Луганський чавунно-ливарний завод, верфі в Миколаєві і Херсоні, які будували військові кораблі і торгові суди.

    Треба звернути особливу увагу на те, що визволення від турецько-татарського гноблення південних земель мало велике значення. Назавжди було покінчено з постійною небезпекою агресії. Через морські порти розгорталася торгівля з Південною і Західною Європою та східними країнами. Все це сприяло більш швидкому економічному розвитку України.

  • Завдання. Виписати міста півдня України,засновані у 18 ст.

  • Вправа: https://learningapps.org/7119928

  • Домашнє завдання.Підготувати повідомлення про походження назв міст Півдня України

Урок №40.Тема: Конфесійне питання привід для Російської імперії втрутитись у політичне життя Речі Посполитої (шляхетські конфедерації та «Коліївщина»). Греко-католицька церква як ресурс української ідентичності. 

Презентація: https://gdz4you.com/prezentaciyi/istoriya-ukrayiny/koliyivshyna-6597/



  • Гайдамацький рух переріс у національно-визвольне повстання — Коліївщина. Назва походить від слів «колоти», «колій», що означає «повстанець».

    Причини повстання:

    • важкий національний, соціальний та релігійний гніт із боку Речі Посполитої українського населення Правобережжя;

    • у 1768 р. в містечку Бар було створено конфедерацію — військово-політичне об’єднання польської шляхти й католицького духовенства для збереження католицької церкви та польської шляхти на Правобережжі;

    • Барська конфедерація (10-тисячне військо) почало похід на Правобережжя: переслідувань і репресій зазнавали православні — селяни, міщани, священики, що посилило опір українського населення.

    Привід до повстання — поява російських військ на Правобережжі, сприйнята як підтримка українців і православ’я.

    Навесні 1768 р. на Правобережжі почало готуватися велике повстання, яке очолив колишній запорожець Максим Залізняк.

    Максим Залізняк постійно звертався до мешканців Правобережжя з універсалами, в яких проголошувався заклик до боротьби.

    Повстанці почали визволяти Правобережну Україну, винищували шляхту, католицьке духовенство, палили маєтки, ділили панське майно.

    Під Уманню один із польських полків, очолений сотником Іваном Гонтою, перейшов на бік повсталих. Повстанці здобули Умань, яка стала їхньою базою. Рада, що відбулася в таборі, проголосила Максима Залізняка гетьманом, а Івана Гонту — полковником.

    Великий розмах повстання налякав польський уряд.

    На прохання польського уряду війська Росії під командуванням генерала М. Кречетнікова включилися в ліквідацію Гетьманщини. Повстанці та їхні отамани були запрошені російським полковником на перемови, під час яких їх заарештували.

    Максим Залізняк (1740-1769)

    Народився на Чернігівщині в родині бідного селянина із села Медведівки, згодом опинився на Запорозькій Січі.

    Рано втративши батька, він тривалий час наймитував у козацької старшини, змалку зазнав поневірянь та злиднів.

    На Запорозькій Січі М. Залізняк сформувався як талановитий ватажок, який розумів необхідність боротьби проти гноблення й несправедливості.

    Мав неабиякі організаторські здібності, військові навички, був сміливою і відважною людиною. Очолив повстання — Коліївщину. Після придушення повстання був схоплений і виданий російським властям.

    Його присудили до побиття батогами (150 ударів), вирвали ніздрі, на лобі й на щоках поставили тавро, заслали на каторжні роботи до Нерчинська, де він і помер.

    Про М. Залізняка ходили в народі легенди. Найцікавіша оповідає, що М. Залізняк, переодягнувшись ченцем, переховується в Мотрошинському монастирі та невдовзі має з’явитися і знову очолити повстання.

    Розправа над повсталими

    • Польський суд присудив, що страта І. Гонти повинна тривати два тижні. Протягом шести днів кат мав здирати із бунтівного сотника шкіру. Одинадцятого дня ухвалено відрубати йому ноги, дванадцятого — руки, тринадцятого — вирвати серце, чотирнадцятого — відрубати голову.

    • Збереглися свідчення самих поляків про поведінку І. Гонти під час його катування. Ворог був вражений, що жодного стогону не вирвалося з вуст повстанця.

  • Побачивши, що мужність І. Гонти справляє велике враження, І. Гонті на третій день було відтято голову, і вирок виконували на трупові.

  • Тіло посікли на шматки, щоб потім вивісити на майдані 14 великих міст Правобережжя всім для залякування. Голову прибили до воріт Могилева.

    • Близько двохсот затриманих повісили за вироком польського суду. Всього було замордовано близько 3 тис. учасників повстання.

    • У серпні 1768 р. 400 гайдамаків пригнали до Львова і кинули в підземелля міського арсеналу.

    • Перегодом їх використали для спорудження будинку військового коменданта Львова, а потім багатьох полонених розстріляли.

    • Дружину й чотирьох дочок І. Гонти було схоплено, публічно побито різками й заслано. Усе їхнє майно привласнив генерал М. Кречетніков.

    • М. Залізняка як підданого Росії засудили до жорстокого тілесного покарання й відправили на каторжні роботи до Нерчинська, де його слід загубився.

  • Народ навіки зберіг у своїй пам’яті героїчні образи гайдамаків та їхніх ватажків — М. Залізняка та І. Гонти. Їм присвячені думи, пісні, літературні твори — Т. Шевченко написав знамениту поему «Гайдамаки».

    Причини поразки повстання:

    • повстанці не мали чіткої програми дій, належної підготовки й організації;

    • стихійність, розрізненість дій повстанців;

    • повстання мало місцевий (локальний) характер;

    • віра багатьох селян у «доброго російського царя», який допоможе їм звільнитися з-під влади поляків;

    • складна міжнародна ситуація, допомога Росії у придушенні повстання.

    Історичне значення повстання

    • Повстання стало яскравою сторінкою національно-визвольної боротьби.

    • Воно похитнуло й ослабило політичний режим Речі Посполитої у Правобережній Україні.

    • Повстання прискорило падіння феодально-кріпосницьких порядків та визволення Правобережної України з-під влади Речі Посполитої.

    • Мало великий вплив на піднесення національно-визвольної боротьби на західноукраїнських землях.

  •  Події Коліївщини та справедлива боротьба гайдамаків відіграли значну роль у формуванні національної свідомості українського народу, в утвердженні волелюбних традицій українського народу, його прагненні до свободи.

    • Образи народних героїв-гайдамаків назавжди залишилися в пам’яті народній як приклад відданості тій справі, за яку віддають життя.

    Барська конфедерація — військово-політичне об’єднання польської шляхти й католицької церкви, створене в 1768 р. у м. Барі на Поділлі (сучасна Вінницька область), яке виступило проти зрівняння в правах католицької та православної церков.

    Конфедерати відстоювали католицьку віру.

  • Завдання. Запиши причини втручання Російської імперії в придушення КОліївщини

  • Домашнє завдання. Скласти тезовий план "УГКЦ в 18 столітті" 

Урок №39.Тема: Гетьманщина як частина Речі Посполитої. «Перезаселення» українських земель і ліквідація правобережного козацтва. Опришківський рух. Гайдамаки. 

Причини та рушійні сили гайдамацького руху

  • З поверненням повної влади Польщі на правобережних землях відновилася й політика національно-релігійного гніту. Це викликало протест українського суспільства. Очолити організовану боротьбу народних мас проти гнобителів було нікому. Протести виливалися у стихійні виступи селян і міщан. Така форма протесту набула поширення й під впливом інших обставин. Недалеко була Запорозька Січ, де повстанці переховувалися від переслідування властей, відпочивали, зимували, а весною організовувалися в нові ватаги. Учасники цього руху мали симпатію та підтримку селян і міщан, котрі вважали їх народними месниками, які в такий спосіб карали гнобителів. Народ складав про них легенди й пісні.

    Боротьба народних мас проти соціального та національно-релігійного гноблення на Правобережній Україні набула форми гайдамацького руху, який тривав майже сімдесят років, у окремі періоди переростаючи в могутні повстання.

  • Слово «гайдамака» тюркського походження. «Гайде!» означає «Тікай!». Цю назву народним месникам дали польські пани. Вона вживалася і в офіційних документах російського уряду та Запорозької Січі. Народ дав повстанцям інші назви - колії, левенці, дейнеки.

    Рушійною силою гайдамацького руху були селяни, міщани та біднота Запорожжя. Їх підтримувало й православне духовенство. Гайдамацькі загони діяли з весни до осені, завдаючи шкоди власникам маєтків, орендарям, корчмарям. Тактика боротьби гайдамаків була партизанською. Вони з’являлися раптово, швидко виконували намічену справу і так само швидко зникали.

    Перші відомості про гайдамаків зафіксовано в документах другого десятиліття XVIII ст. Тоді цей рух зосередився на Київщині та Брацлавщині. Перше значне повстання гайдамаків відбулося у 1734 р., коли на Правобережну Україну прибули російські війська для підтримки претендента на королівський престол Августа III. Повстання, очолюване сотником Верланом з Поділля, охопило все Правобережжя. Активно діяли також загони Писаренка, Гриви, Медведя, Моторного, Темка та ін.У 1750 р. гайдамацьке повстання відбулося на Київщині та Поділлі.


  • Рух повстанців у Східній Галичині, Підкарпатті й Буковині, які отримали назву опришки (від лат. oppressor - винищувач), відомий ще із XVI ст. Його розвиткові сприяли географічні умови цього краю. Польща, Молдова, Угорщина мали спільний кордон, що давало змогу маневрувати. А високі гори й густі ліси давали притулок повстанцям, оберігаючи їх від карателів.Найбільшого розмаху набув рух опришків у 1738-1759 рр, коли його очолювали гуцули Олекса Довбуш, Василь Баюрак та Іван Бойчук. Найхоробрішим опришком був Олекса Довбуш (17001745), селянський син з Коломийщини (нині - Івано-Франківська область). Маючи своїм опорним пунктом Чорногору в Карпатах, Олекса Довбуш із загоном чисельністю 30-50 чоловік спускався з гір і нападав на панські маєтки, купців і лихварів. Добуте майно він роздавав бідним людям.

    Сім років шляхта полювала за Довбушем. Полковник Пшелуський вистежив опришків у горах і вночі напав на них. Проте Довбушу вдалося уникнути полону. Він загинув у 1745 р. біля с. Космач від руки зрадника.

    Олекса Довбуш

    Рух опришків спричинив появу багатьох легенд, переказів, народних та історичних пісень, а пізніше - художніх творів українських письменників. Імена опришків увічнено в назвах скель, гір, річок у Карпатах.

  • Завдання. ДОКУМЕНТ

    Які причини опришківського руху названо в історичній пісні? З історичної пісні про Олексу Довбуша

    Ой чого опришки, люде, тоді воювали?

    Бо на світі було тяжко, було три держави:

    Польська та Румунська, на Венграх мадяри,

    Люде бідні бідували та й не мали слави.

    Ой не кажіть, люде добрі, було тяжко жити:

    Хліба мало, грошей нема, нічим посолити,

    Війт лупить, піп дере і дяк не від того,

    Чи то діда, чи то бабу, чи то молодого.

    Треба на пана робити, на дорогу дати.

    Орендарі, як знаєте, ходять коло хати.

    Люде бідні бідували, що їсти не мали,

    Робили вони панщину, у ліси втікали.

    Їли сирі печериці та й ті жовті рижки.

    Як тоє надоїло, то й пішли в опришки.

    Історичні пісні. - К., 1961. - С. 447.

  • Завдання. Заповнити таблицю:


  • Інтерактивна вправа: https://wordwall.net/uk/resource/53920858 
  • Домашнє завдання. Повідомлення про історичного ліяча (на вибір М.Залізняк, І.Гонта, О.Довбуш)

Урок №38.Тема: Остаточна ліквідація Росією політичної та адміністративної автономії Гетьманщини і Слобідської України. Ліквідація Росією Запорозької Січі. Політична культура козацької старшини, «Історія русів» як її квінтесенція. 

1750-1764 рр. - гетьманування Кирила Розумовського.

1764 р. - ліквідація гетьманства Катериною II.

1764-1786 рр. - діяльність Другої Малоросійської колегії на чолі з президентом Петром Рум'янцевим.

1765 р., липень - ліквідація полкового устрою на Слобожанщині та утворення з козацьких полків п'яти гусарських. Утворення Слобідсько-Української губернії. 

1781 р. - ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні. Утворення Київського, Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництв.

1783 р., травень - царський указ про закріпачення селян на Лівобережній і Слобідській Україні.

1783 р., червень - указ про перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії.

  • Після зречення К. Розумовським гетьманства, для управління Лівобережною Україною було створено Другу Малоросійську колегію. Очолив її Петро Рум'янцев. У 1781 р. на землях Лівобережної Гетьманщини було утворено Малоросійське генерал-губернаторство. Воно складалося з Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської губерній. Глухів втратив статус столиці. З 1783 р. в Україні запроваджувалося кріпацтво. Цього ж року було ліквідоване козацьке військо. 

  • Як було остаточно ліквідовано гетьманство? У чому полягала суть діяльності Петра Рум’янцева на Лівобережній Україні?

    Про дії К. Розумовського, спрямовані на зміцнення гетьманської влади, стало відомо в Петербурзі. Нова імператриця Катерина ІІ обурилась бажанням старшини зробити гетьманство спадковим. Вимога Катерини ІІ була категоричною - зречення К. Розумовським гетьманської булави. Протягом 10 місяців український гетьман, використовуючи свої зв’язки при дворі, намагався якось залагодити справу. Та імператриця залишалася непохитною - адже не особа К. Розумовського була причиною ліквідації гетьманства. То був закономірний захід імперського уряду, який прагнув остаточної ліквідації Гетьманщини.

    Отож у жовтні 1764 р. К. Розумовський змушений був скласти гетьманські повноваження. Імператорським маніфестом від 10 листопада й сенатським указом від 17 листопада 1764 р. його увільнили від гетьманства. Натомість для управління Лівобережною Україною було створено Другу Малоросійську колегію на чолі з її президентом і генерал-губернатором краю графом Петром Рум’янцевим.


    Які повноваження покладалися на Малоросійську колегію?

    Чому цей указ імператриці означав остаточне скасування гетьманства?


    З указу російської імператриці Катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії (1764): «Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, за його проханням, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. За відсутністю тепер гетьмана призначеному від нас головному малоросійському командирові мати такі права, як генерал-губернатору і президенту Малоросійської колегії, де він у справах суду й розправи має голос голови за генеральним регіментом, а в решті справ - як-от підтримування в народі доброго порядку, загальної безпеки та виконання законів - повинен він чинити як губернатор, тобто як особливий нам довірений за нашої відсутності».

    В Україну генерал-губернатор прибув на початку 1765 р. Першим його заходом стало проведення ревізії господарського життя Гетьманщини, під час якої було здійснено перепис населення, описано земельну власність, кількість дворів, ґрунтів, виявлено ступінь заможності кожного окремого господаря тощо. Перевірка відбувалася протягом 1765-1767 рр.

    Здійснюючи ревізію, П. Рум’янцев неухильно виконував настанови імператриці - всіляко обмежувати вільні переходи селян. Отож вільних селян дедалі меншало. Рішучим було втручання в діяльність органів управління. Генеральна військова канцелярія, Генеральний військовий суд та інші установи підпорядковувалися Малоросійській колегії й перетворювалися на її департаменти (підрозділи). Діяльність П. Рум’янцева призупинила чергова російсько-турецька війна, що розпочалася 1768 р.


    У чому російська цариця вбачала головне завдання малоросійського генерал-губернатора?

    Якими методами радила їх здійснювати?


    З таємної настанови Катерини II Петру Рум’янцеву під час призначення його малоросійським генерал-губернатором (листопад 1764): «Поряд з іншими виправленнями необхідно, під будь-якою назвою, крім подушного, поширити на тамтешній народ і одержувати від нього в казну нашу, за обов’язком і справедливістю, та й за самими умовними пунктами гетьмана Богдана Хмельницького, нам беззаперечно належні прибутки. З цього всього ви самі можете зробити висновок, як потрібна для цього, і цілком певна відомість про кількість малоросійського населення... А також про їхні права і про справжні, а не самовільно присвоєні собі привілеї... В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там військовому та цивільному правлінні...

    За численністю непорядків, які вимагають виправлення і інших кращих запроваджень, уявляємо ми собі і ті турботи, яким вам буде коштувати виконання вашої посади, тим більше, що у всякій новій справі і за розбещених про те понять простого люду, а з боку чиновних людей - пристрасних і лукавих тлумачень, не завжди треба діяти силою довіреної вам влади, більше різноманітними засобами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від справи часу і людини вміло треба викручуватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст».


     Як було ліквідовано рештки автономного устрою Гетьманщини та Слобожанщини?

    Влітку 1765 р. Катерина II підписала маніфест про скасування на Слобожанщині козацького устрою. Слобожанщина перетворювалася на Слобідсько-Українську губернію з адміністративним центром у Харкові. Її територія поділялася на п’ять провінцій: Ізюмську, Охтирську, Острогозьку, Сумську та Харківську. Головним органом управління стала губернська канцелярія. Козацькі полки перетворювалися на гусарські. Старшини отримували російські військові чини, а козаки перетворювалися на «військових обивателів».

    А 1781 р. на землях Лівобережної Гетьманщини було утворено Малоросійське генерал-губернаторство, що складалося з трьох намісництв, згодом губерній - Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської. Кожна губернія поділялася на повіти. Глухів утратив статус столиці. У губернських і повітових містах створювалися такі самі адміністративні та судові установи, які діяли скрізь у Російській імперії. Малоросійську колегію було скасовано. З ініціативи П. Рум’янцева здійснювався перепис населення, кількість вільних селян знову було зменшено. 1783 р. вийшов імператорський указ, який прикріплював усіх українських селян до того місця, де вони були записані під час останнього перепису, й забороняв переходити на нові місця. Цим указом у Лівобережній та Слобідській Україні запроваджувалося кріпацтво.

    Спеціальним указом від 1783 р. було ліквідоване козацьке військо. Десять козацьких і три компанійських полки перетворилися на десять регулярних кінних (карабінерних) полків російської армії. Реорганізовані козацькі полки й надалі мали формуватися з українських козаків, які утворили окремий стан населення - казенних селян.

    На відміну від звичайних селян, вони не були кріпаками, а мусили відбувати військову службу в регулярній російській армії. Рекрутами-солдатами ставали троє козаків із кожних 500 душ населення. Військова служба тривала шість років.

    З-поміж інших заходів, що визначали українське життя за російським імперським взірцем, було оголошення «Грамоти про вільність дворянства», яка надавала українській шляхті й старшині всіх прав російського дворянства.


    Поміркуйте, чи мала Українська козацька держава - Гетьманщина - шанси на збереження своїх автономних прав у складі Російської імперії. 

    У чому полягає історичне значення Української козацької держави?

Запам'ятай!!!Історичне значення Гетьманщини
  • ⦁ Проіснувала 115 років і відіграла важливу роль у формуванні української держави.
    ⦁ Захистила український народ від асиміляції, експлуатації та національно-релігійних утисків з боку польської влади.
    ⦁ Незважаючи на втручання російських чиновників, ключові посади в Гетьманщині обіймали саме українці.
    ⦁ Гетьманщина створила умови для остаточного становлення українського народу, розвитку його мови та культури.
    ⦁ Чимало нащадків козацької старшини стали видатними українським діячами, які продовжили боротьбу за відновлення української державності.
  • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/10711095
  • Домашнє завдання. Скласти сенкан "Гетьманщина" 

Урок №37: Гетьманщини за урядування Данила Апостола і Кирила Розумовського

  • Презентація: https://naurok.com.ua/prezentaciya-getmanschina-v-20-40-h-rokah-xviii-st-289542.html, https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-likvidaciya-getmanschini-234889.html 




  • Іван Скоропадський (близько 1646-1722) - гетьман Лівобережної України (1708-1722). Народився в м. Умані. Обіймав посади чернігівського полкового писаря, генерального бунчужного та осавула, стародубського полковника. Брав участь у боротьбі проти турецьких і татарських військ під час Московсько-турецької війни 1676-1681 рр. і Кримських походів 1687 і 1689 рр. Після переходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII обраний гетьманом на старшинській раді в Глухові 1708 р. Не раз звертався до московського царя Петра I із проханням про поліпшення становища українського народу. Для контролю за діяльністю гетьманського правління цар призначив свого резидента. І. Скоропадський був найбільшим землевласником у Гетьманщині.

Робота з документом.Рішительний указ Петра І на Решетилівські статті І. Скоропадського

    • Воєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада» (під «зрадою» розумілися будь-які дії, що суперечили бажанням царя).
    • Установлено контроль Московії за збиранням податків в Україні і їх своєчасним надходженням до царської казни.
    • Значно збільшено кількість московських залог на території Лівобережної України.
    • При гетьманові введено посаду міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду і своєчасно надавати інформацію Петру I.
    • Прийняття гетьманом іноземних послів (особливо з Криму, Османської імперії, Речі Посполитої та Швеції) мало відбуватися виключно у присутності царського представника.
    • На початку 1722 р. гетьман І. Скоропадський вирушив до Петербурга на святкування перемоги Петра І у війні зі Швецією. У столиці гетьман безуспішно намагався домогтися скасування царських указів щодо обмежень у Гетьманщині. Натомість наприкінці квітня 1722 р. Петро І повідомив І. Скоропадському про створення у гетьманській столиці російської інституції - Першої малоросійської колегії. До складу колегії входило шість російських офіцерів із полків, розміщених в Україні, на чолі з С. Вельяміновим. Гетьманщину виводили з підпорядкування колегії закордонних справ і підпорядковували сенатові як звичайну провінцію імперії.

    • ПОВНОВАЖЕННЯ ПЕРШОЇ МАЛОРОСІЙСЬКОЇ КОЛЕГІЇ

      • Контроль установлення і стягнення податків до царської казни, розквартирування російських солдатів і офіцерів в Україні.
      • Нагляд за діяльністю Генеральної військової канцелярії, контроль за розподілом земельних володінь між офіцерами.
      • Малоросійська колегія була найвищою апеляційною установою.
      • Нагляд за діяльністю гетьмана, генеральної та полкової старшини.
      • Вельямінов мав право втручатися в будь-яку сферу українського життя як повноправний господар краю.

      С. Вельямінов прибув до Глухова в липні 1722 р. На очолювану ним Малоросійську колегію було покладено надзвичайно широкі повноваження. Колегія перебрала на себе все адміністративне управління Лівобережною Україною.

    • Наказний гетьман Павло Полуботок

      ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

      Павло Полуботок. Невідомий художник. Кінець XVIII - початок ХІХ ст.

      Павло Полуботок (близько 1660-1724) - чернігівський полковник, наказний гетьман Лівобережної України (1722-1724). Народився в заможній козацько-старшинській родині, освіту здобував у Києво-Могилянській колегії. Із початку 80-х років XVII ст. служив у Війську Запорозькому, перебував під опікою гетьмана І. Самойловича. У 1705 р. за згодою І. Мазепи був обраний чернігівським полковником. Не підтримав виступу І. Мазепи і на генеральній раді у листопаді 1708 р. був одним із найбільш реальних претендентів на гетьманство. Його кандидатуру відхилив цар Петро І. Очолював 10-тисячний козацький корпус, відправлений за наказом царя Петра I на спорудження Ладозького каналу. Після смерті Скоропадського 1722 р. обраний наказним гетьманом.

    • Відновлення гетьманства на Лівобережжі. «Рішительні пункти» 1727 р.

      Деяке пом’якшення політики царату щодо України було пов’язане зі смертю Петра І в січні 1725 р. Імператриця Катерина І звільнила з-під варти тих українських старшин, яких було ув’язнено разом із П. Полуботком.

      ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

      Данило Апостол. Художниця О. Мордвинова. 20-40-ві роки ХХ ст.

      Данило Апостол (1654-1734) - гетьман Лівобережжя (1727-1734). Походив із відомого козацького роду. До 1727 р. обіймав посаду миргородського полковника. Брав участь у Північній війні. Восени 1708 р. разом із гетьманом І. Мазепою перейшов на бік Карла XII. Проте невдовзі залишив шведський табір і прибув до військ Петра I. У роки правління Малоросійської колегії обстоював автономні права Гетьманщини. На початку 1724 р. за участь в опозиційному русі за наказом Петра І його заарештовано і відправлено в ув’язнення до Санкт-Петербурга. Звільнено з-під варти на початку 1725 р. У 1727 р. обрано гетьманом Лівобережної України.

    • Робота з документом: Умови «Рішительних пунктів»

      • Скасовано заборону росіянам купувати землі в Україні, хоча й зазначено, що нові землевласники муситимуть підпорядковуватися українській адміністрації.
      • Гетьмана позбавлено права вести переговори з іншими державами. Дозволено лише розв’язувати прикордонні проблеми з Польщею і Кримом, але під наглядом російського резидента.
      • На військові посади дозволено обирати осіб зі старшини, одначе затверджував їх цар. Нижчу старшину затверджував гетьман.
      • Найвищою судовою інстанцією став Генеральний суд. Він складався з трьох росіян і трьох українців, його очолював гетьман, але «головним суддею» вважався цар.

      Реформи Данила Апостола

      Д. Апостол узявся за здійснення реформ, спрямованих на впорядкування внутрішнього життя Гетьманщини: у судочинстві, фінансах, земельних справах, торгівлі тощо. З метою врегулювання земельних справ гетьман протягом 17291731 рр. провів «Генеральне слідство про маєтності». Як наслідок, у державне користування було повернуто чимало земель, захоплених російськими дворянами.

      Значних зусиль докладав Д. Апостол для пожвавлення української торгівлі. Гетьман зумів домогтися скасування багатьох обмежень та утисків, запроваджених Петром І. Так, українським купцям повернули право вивозити товари на західноєвропейські ринки, було відновлено торговельні зв’язки з Кримом тощо.

      Здійснюючи реформу фінансів, Д. Апостол уперше встановив точний державний бюджет; при цьому з-поміж видатків виокремив ту частину, що мала бути використана на утримання козацької адміністрації, найманого війська, артилерії тощо. Було визначено джерела наповнення державної скарбниці Гетьманщини. Зміни в судочинстві стосувалися реформування судів. Було розпочато роботу зі зведення до одного збірника законів, що використовувалися в українському судочинстві («Права, за якими судиться малоросійський народ»).Д. Апостол відновив право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників.

      Отже, Д. Апостол спромігся тимчасово пригальмувати процес перетворення Гетьманщини на адміністративну одиницю Російської імперії, втримати на деякий час ті права й свободи, які ще лишалися в українців.

    • Діяльність Правління гетьманського уряду

      Після смерті Д. Апостола 1734 р. вибори нового гетьмана не відбулися. Російський уряд, обмежуючи державність України, надав право здійснювати владу в Гетьманщині Правлінню гетьманського уряду. Складалася ця установа із шести осіб - трьох українців і трьох росіян, проте вся повнота влади належала російському князеві О. Шаховському.

      Правління гетьманського уряду повинно було керуватися «Рішительними пунктами». За царською грамотою, ця установа мала діяти до обрання нового гетьмана. Щоправда, на коли саме призначалися вибори гетьмана, у документі не вказувалося. Натомість О. Шаховський, за традицією, отримав таємну інструкцію: досягти зближення української старшини з росіянами, сприяти змішаним шлюбам, а з іншого боку - не допускати зближення і шлюбів українців з білоруською, а також із польською та українською - правобережною - шляхтою. Крім того, О. Шаховському було доручено поширювати серед населення чутки, що всі неполадки, утиски, податкові тягарі, кривди походять від гетьмана і що без гетьмана буде краще. О. Шаховському таємно доручалося наглядати за українськими членами правління, і якщо за ними виявиться щось підозріле, то заарештувати їх і на їхнє місце призначити людей, прихильних до російського уряду.

    • Гетьманування Кирила Розумовського

      ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

      Кирило Розумовський. Художник Л. Токк. 1758 р.

      Кирило Розумовський (близько 1728-1803) - останній гетьман України (1750-1764), граф Російської імперії, президент Петербурзької академії наук. Народився в с. Лемеші (нині село в Чернігівській обл.) в козацькій сім’ї Розумів. 1742 р. переїхав до царського двору, де перебував під опікою старшого брата Олексія. У 16-річному віці отримав титул графа і згодом вирушив в освітню подорож до Німеччини, Франції та Італії. У лютому 1750 р. на козацькій раді в Глухові 20-річний К. Розумовський був обраний гетьманом України. Намагався бути самостійним у питаннях внутрішньої політики. У 1794 р. назавжди переїхав в Україну, у свій маєток Батурин.

    • Завдання.Установіть хронологічну послідовність подій.

      ► Початок діяльності Першої малоросійської колегії ► обрання П. Орлика гетьманом в еміграції ► гетьманування Д. Апостола ► арешт П. Полуботка.

    • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/6547968

    • Домашнє завдання.Скласти кросворд з теми "Гетьманщина у 20-х-60-х роках"


Урок №35. Тема: Конституція Пилипа Орлика. Нова Січ. Спроба реформування 

  • Тести

    1. Таємний українсько-шведський договір укладено:

    а) 1700 р.; 

    б) 1704 р.;

    в) 1708 р.

    2. Іван Мазепа був прибічником російського царя Петра І до 1708 р.

    а) Так;

    б) Ні.

    3. Після зруйнування м. Батурина новою гетьманською резиденцією стало місто:

    а) Гадяч;

    б) Глухів;

    в) Полтава.

    4. Полтавська битва відбулася:

    а) 1700 р.;

    б) 1709 р.;

    в) 1711р.

    5. Гетьмана І. Мазепу підтримали запорожці на чолі з кошовим отаманом І. Сірком.

    а) Так;

    б) Ні.

    6. Після розгрому під Полтавою І. Мазепа та Карл XII перебрались до міста:

    а) Бендери;

    б) Чигирин;

    в) Хотин.

  • Презентація: https://naurok.com.ua/prezentaciya-pilip-orlik-i-yogo-konstituciya-likvidaciya-kozactva-na-pravoberezhniy-ukra-ni-236567.html 


  • Пилип Орлик:

І

Біографічні дані

Релігія

іслам, православ'я 

Народження

21 жовтня 1672

Смерть

24 травня 1742  (69 років)

Дружина

Ганна Герцик

Діти

Мав 5 дівчат та 3 хлопці Катерина, Анастасія(чол. + діти), Варвара(чоловік), Григір (дружина) , Михайло, Яків, Марта , Марія  


  • 1673 року під час польсько-турецької війни у битві під Хотином загинув його батько

  • Початки освіти П. Орлик здобув, ймовірно, у єзуїтській школі у Литві. -

  • Пізніше вступив у Києво-Могилянську академію, яку закінчив 1694 року. 1698 року посів посаду кафедрального писаря у Київській митрополії.

  • Орлик був прекрасним оратором, писав вірші, цікавився історією, філософією, літературою; вільно володів дванадцятьма мовами

Після смерті Мазепи, коли постало питання про вибір нового гетьмана на противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром I, Швеція підтримала племінника І.М.. але вибір упав на П.Орлика, якого обрали гетьманом

ЗБогд

  •     Погляд історика: Високоосвічений, з тонким національно-політичним розумом, палкий і свідомий патріот і борець за незалежну Україну, Пилип Орлик виділявся у тогочасному середовищі української козацької старшини. Орлик являв собою цілком новий тип патріота й інтелігента, який у неймовірно тяжких умовах еміграції не полишав думки про відновлення самостійності української держави. Найактивніший провідник мазепинської ідеї, він присвятив ціле своє життя створенню західноєвропейської коаліції, яка б допомогла визволити Україну. Вигнанець, гетьман-емігрант, з невеликою групою однодумців робив одчайдушні спроби умовити уряди Швеції, Німеччини, Польщі, Франції, Туреччини на спільну боротьбу з царем. Ніхто більше за Пилипа Орлика не зробив у той час, аби українське питання стало часткою загальноєвропейської політики першої половини ХVIII століття.  

  • Конституція П. Орлика

    - Унікальний історичний документ, справді демократична народна Конституція.

    - Написана латинською і українською мовами

    - Після смерті Мазепи козаки обирають гетьманом П. Орлика

    - Конституція П. Орлика передбачала: встановлення національного суверенітету визначення кордонів України, соціальне забезпечення убогих, вдів, сиріт...

    - Засуджувала протекціонізм і підкуп

    - Визначала принципи внутрішньої і зовнішньої політики майбутньої України

    - Визнання непорушності трьох складових частин правового суспільства - законодавчої, виконавчої, судової влади.

    - Гетьман, обмежений законом у діях, генеральна старшина, обрані представники від кожного полку

    - Виборна генеральна Рада, що мала скликатися тричі на рік

    - Конституція не була втілена в життя

  •      Завдання. 

  •       Користуючись текстом підручника, проаналізуйте Конституцію Пилипа Орлика за таким планом:

    1) релігія;

    2) територія;

    3) управління;

    4) судочинство;

    5) військо;

    6) міжнародні відносини;

    7) становище народу.

  • Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/6671680 https://learningapps.org/27394167

  • Домашнє завдання. Сенкан П.Орлика

Урок №35.Тема: Гетьманщина в період Івана Мазепи та спроба усамостійнення. 

  • Повторення.Презентація: https://naurok.com.ua/prezentaciya-getmanschina-za-dobi-ivana-mazepi-287547.html
  • Презентація до уроку: https://naurok.com.ua/prezentaciya-getmanschina-v-period-ivana-mazepi-ta-sproba-yogo-usamitnennya-324701.html



  • Історичній постаті І. Мазепи та його діяльності історики дають діаметрально протилежну оцінку. Його називають найвидатнішим діячем України, який прагнув перетворити її на незалежну державу західноєвропейського типу з абсолютною владою гетьмана; називають і зрадником російського царя, якому склав присягу; його дії призвели до соціально – економічних та людських втрат українців, прискорили процес ліквідації української автономії.

    Наприкінці 1687 р. на р. Коломак (робота з картою) отаборилося українське та російське військо після невдалого кримського походу московсько-українського війська. Як відомо, гетьмана І. Самойловича було заарештовано. Князь В. Голіцин оголосив про вибори нового гетьмана. Ним став І. Мазепа.
  • Робота з документом: Умови Коломацьких статей :

    - Гетьман не мав права знімати з посад генеральну старшину без дозволу царя.

    - До російських воєвод у Києві, Переяславі, Ніжині та Острі вводився полк до гетьманської резиденції – Батурина.

    - На південних кордонах мали будуватися фортечні укріплення.

    - Війську Запорозькому заборонялися зносини з чужоземними державами.

    - Козацька верхівка мала сприяти українсько-російським шлюбам.

    - Зазначалося, що Малоросія є лише частиною «их царского Пресветлого Величества Самодержавной державы» 

  • Коломацькі статті стали наступним кроком на шляху обмеження Московською державою державних прав України, і тільки завдяки політичним здібностям нового гетьмана І. Мазепи багато пунктів не було реалізовано.

  • В 1700 році Московське царство розпочало Північну війну проти Швеції за вихід до Балтійського моря. В цій війні московський цар Петро І використовував і козацькі війська.  Далеко від Гетьманщини козаки опинилися в тяжкому становищі.  Петро І також направив козаків на придушення повстання Семена Палія на Правобережжі. В 1704 році Мазепа приєднує Правобережжя під свою булаву.   Така політика Петра І викликала незадоволення рядового козацтва. В такій ситуації Мазепа в таємниці від старшини почав таємне листування з іноземними володарями Польщі та Швеції. 

    Спочатку швецький король Карл ХІІ планував здійснити наступ  на Москву , але потім вирішив піти на південь і з’єднатися з військом Івана Мазепи. В 1708 році вони укладають договір. Згодом до Мазепи приєднуються запорожці на чолі з Костем Гордієнком. 

  • Надвечір 28 жовтня 1708 р. гетьман в оточенні вірної йому старшини та 4 тис. козаків прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч І. Мазепи з Карлом ХІІ. 29 –30 жовтня 1708 р. укладено шведсько-український договір. Стислий виклад із шести пунктів цієї угоди знайдено в політичному маніфесті Пилипа Орлика «Вивід прав України», з яким він звертався до європейських монархів. В угоді передбачалося:

    • Україна має бути незалежною і вільною. Український князь (І. Мазепа) і Генеральна рада будуть надалі панувати з правами, якими користувалися і раніше на цих землях;
    • усе, що буде завойоване в московських володіннях, належатиме тому, хто його захопив;
    • всі загарбані Московією землі, що колись належали «руському народові», мають бути повернені Українському князівству;
    • шведський король зобов’язується захищати Україну від усіх ворогів і посилати на допомогу свої війська, коли про це попросять гетьман і «стани»;
    • шведські війська будуть перебувати в Україні під командуванням гетьмана, який забезпечуватиме їх продовольством і фуражем;
    • І. Мазепа стає довічним князем України;
    • шведський король не має права претендувати на герб і титул князя України чи командувача збройних сил князівства;
    • на час війни шведське військо може займати п’ять українських міст (Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву і Гадяч) для виконання стратегічних завдань та умов цього договору.
  • Завдання.Полтавська битва

  • Рік___
  • Місце__
  • Учасники___
  • Полководці___
  • Наслідки___

  • Підсумок уроку:

    • Розв’язання проблеми уроку .


    Іван Мазепа - зрадник

    Іван Мазепа-герой.

    Іван Мазепа зрадив довіру царя Петра І

    Іван Мазепа дбав про українські національні інтереси

    Мазепа - успішний кар'єрист, який скористався природними здібностями й талантом, щоб дістати владу, якою розпоряджався собі на догоду.

    Очолюючи Гетьманщину, він видав універсал про захист прав козаків і низку охоронних універсалів містам.

    Гетьмана цікавило тільки збагачення, а на інтереси населення він не зважав.

    Намагався полегшити становище селян, обмеживши панщину двома днями на тиждень,

    Коли плани Петра І почали загрожувати амбіціям Мазепи, той вирішив перейти на бік його ворога, щоб за будь-яку ціну втримати владу.

    Підтримував українську церкву, підтверджуючи універсалами права Київської митрополії, чернігівського та глухівського монастирів.


    За підрахунками козацької старшини, впродовж свого гетьманування Мазепа витратив на меценацтство 1 110 900 дукатів, 9 243 000 злотих і 186 000 імперіалів!

    • ІНтерактивна ввправа: https://learningapps.org/3303981 https://learningapps.org/10898357
    • Домашнє завдання.Заповнити таблицю "Гетьманщина в період Івана Мазепи" ("ВНутрішня політика", "Зовнішня політика") 

    Урок №34.Тема: Узагальнення. Тематичне оцінювання з теми  «КОЗАЦЬКА УКРАЇНА (Гетьманщина) другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст.»

    Урок  №33.Тема:  Написати біографічну розвідку про гетьманські й старшинські родини, зокрема про їхніх представниць Гелену Чаплинську, Ганну Сомко, Ганну Золотаренко (на вибір учительки/учителя). 

    Урок №32.Тема: Правобережне козацтво. Слобідська Україна. Запорожжя (Військо Запорозьке Низове).  

    ПРАВОБЕРЕЖНЕ КОЗАЦТВО в останній чверті XVII ст.

    • Події доби Руїни призвели до спустошення земель Правобережної України. Після укладення «Вічного миру» з Московією уряд Речі Посполитої для налагодження господарського життя краю вирішив відновити козацькі полки на Правобережжі. Козацтво мало забезпечувати охорону кордону з боку степів. Тож у 1684 р. король Ян III Собеський видав універсал, яким дозволяв козакам вільно оселятися на Півдні Київщини і Східному Поділлі.

      Козацька старшина Правобережжя розпочала відбудову полкового устрою. Гетьманською столицею був Немирів (нині місто у Вінницькій області). Поступово козацтво поширювало свою владу на Поділля. Це викликало незадоволення шляхти. Проте активна участь козаків в антиосманських походах робила їхню присутність необхідною.

      Однак з підписанням у 1699 р. Карловицького миру становище козацтва погіршилося. Згідно з ним Польща повертала всі українські землі, захоплені османами. Відтак козаки вже було непотрібні, тому уряд розпочав наступ на їхні права.

      Історичні подробиці

      Семен Палій мав неабиякий військовий досвід. Служив у війську П. Дорошенка. Брав участь у війнах Речі Посполитої з Османською імперією. Відзначився під час взяття польськими військами м. Ясси, що перебувало під османською владою. Протягом 1680-1690-х років активно боровся проти кримців та захищав від їхніх нападів міста Правобережної України, керував козацькими походами у володіння Османської імперії та Кримського ханства.

      Захисником прав правобережного козацтва виступив Семен Палій (Семен Гурко). Він очолив антипольське повстання 1702-1704 рр., яке охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля і Волинь та увійшло в історію як «друга Хмельниччина».

      Оскільки полякам не вдавалося самостійно придушити виступ С. Палія, то вони звернулися по допомогу до Московії. Навесні 1704 р. повстання було припинене гетьманом Іваном Мазепою.

    • Варто запам’ятати!

      Слобідська Україна (Слобожанщина) — загальна назва північно-східного регіону України в басейнах річок Сейм і Сіверський Донець. Назва регіону походить від слова «свобода» («слобода»). Московська влада, заохочуючи переселенців з козацької України, дозволяла їм зберігати козацький устрій і вольності.



      Назва «Слобідська Україна» офіційно проіснувала до 1835 р., коли ця територія була перейменована на Харківську губернію.

    • Поміркуймо!

      Дайте оцінку ролі Запорозької Січі в політичних подіях доби Руїни.


      У другій половині XVII ст. Запорозька Січ уславилася іменами багатьох історичних персонажів. Проте найвидатнішим серед них вважається Іван Сірко.

    • І. Сірко згадується в джерелах з 1653 р. Саме він у 1657-1659 р. виступив проти зближення з Річчю Посполитою і Кримським ханством. У 1662 р. І. Сірка було вперше обрано кошовим отаманом Запорозької Січі. У 1667 р. він здійснив вдалий похід на Кримський півострів, дістався Кафи, де звільнив кілька тисяч бранців. Підтримав антимосковське повстання І. Брюховецького 1668 р.

      У наступні роки І. Сірко здійснив чотири походи на Кримське ханство, дійшов до його столиці Бахчисараю, чим здобув свою легендарну славу. З 1672 р. й до кінця життя обіймав посаду кошового отамана Запорозької Січі.

    • Завдання.Складіть таблицю «Господарство Запорозької Січі».

    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/19810129

    • Домашнє завдання. Підготувати сенкан І.Сірка/С.Палія (на вибір)

    Урок №31.Тема: Етнічні та релігійні групи. Становище православної церкви та її духовенства.  

    Чому у другій половині XVII ст. українській православній церкві не вдалося зберегти свою незалежність?

    Після підписання Андрусівського перемир'я 1667 р. Київська митрополія виявилася роз’єднаною на дві нерівні частини — правобережну в межах Речі Посполитої та лівобережну в Гетьманщині. Найбільша частина митрополії залишилася під польським врядуванням. Це згодом вилилося в насильницьку ліквідацію польською владою осередків православ’я у Правобережній Україні. Непростим було становище православної церкви і на Південній Київщині і Брацлавщині, де за двадцятисемирічне (1672—1699 рр.) османське володіння відверто зневажалося все православне.

    З іншого боку, із часу прийняття козацької держави під царську протекцію московський уряд не полишав спроб підпорядкувати Українську православну церкву владі Московського патріарха. Українське духовенство всіляко противилося цьому, зберігаючи свою незалежність. Проте поступово ситуація змінилась.

    Чому, на думку Івана Огієнка, після Переяславської ради серед духовенства посилилися промосковські настрої?

    Із «Нарисів з історії Української Православної Церкви» Івана Огієнка

    Те. що 1654 р. Україна поєдналася з Москвою, це й мало статися через логіку попередніх подій. Римо-католицькі утиски на українську віру були такі великі... що вже вони самі кидали українців в обійми православної Москви — хоча б із бажання забезпечити свою віру... Беручи Україну під свою руку, цар Московський «изволил того гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское с городами их и с землями принять под свою государскую высокую руку, для православныя христианския веры и св. Божиих церквей, потому что паны Рада и вся Речь Посполитая на православную веру и насв. Божий церкви восстали и хотят их искоренити».

    Для московського уряду підпорядкування Української православної церкви було важливою частиною подальшої колонізації України. Основною перешкодою для цього був незалежний (автокефальний) статус Київської митрополії, підпорядкованої Константинопольському патріархату.

    Після смерті найбільшого противника планів московської влади київського митрополита Йосипа Тукальського Москва активізувала наступ на Київську митрополію. Переломними стали події першої половини 1680-х рр. Спочатку Києво-Печерська лавра царським указом була підпорядкована Московському патріархату. Потім цар наказав гетьману Івану Самойловичу провести вибори Київського митрополита, які вже десятиліття зволікалися, і відрядити його на висвячення до Москви. Водночас у Москву вирушило посольство українського духовенства, яке просило підтвердити стародавні права і вольності Київської митрополії. Московський патріарх це прохання задовольнив.

    Самойлович не наважився суперечити волі царя, і першим Київським митрополитом, висвяченим у Московії, став Гедеон. Він офіційно отримав титул «Митрополит Київський, Галицький і Малия Русі», а традиційна частина титулу Київських митрополитів — «і всія Русі» — вилучалась. Так потроху почали відбирати права Київських митрополитів.

    Якими були методи впливу московської влади на верхівку українського суспільства?

    Із «Нарисів з історії Української Православної Церкви» Івана Огієнка

    Грудня 14-го відпустили Гедеона додому. Весело вертався новий митрополит: у Москві йому подарували карету, обшиту оксамитом, з мідною оздобою, і шестеро карих коней... Це на те, щоб заспокоїти неспокійне сумління Гедеона, бо він же давніше присягав на вірність патріарху Константинопольському...

    Задоволений був також і гетьман Самойлович — він зберігав вплив на митрополита.

    Тим часом московські дипломати, щоб домогтися від Константинопольського патріарха Діонісія згоди на передання Київської митрополії Московському патріархату, щедро обдарували його. Зокрема у розписці, що Діонісій видав московському послові, який брав у нього грамоти на Київську митрополію, зазначалось: «Прийняли ми милостиню від святого вашого царства три сорока соболів і двісті червоних...»

    Таким чином Українська православна церква втратила колишню самостійність, а московський уряд здобув вагомий чинник впливу на духовне життя українців.

    • Завдання.Записати причини втрати самостійності Православної  Церкви
    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/22914348
    • Домашнє завдання.Опрацювати матеріали на блозі

    Урок №30.Тема: Особливості козацького господарювання. Правове і соціальне становище селянства, його категорії. Міста і їхні спільноти, практики самоврядування. Міське господарство. 

    «Зимівник – це маленький хуторець, у якому жив один чи кілька козаків. Займалися вони переважно господарством, тобто ловили рибу, полювали, займалися землеробством, якимись ремеслами. Це була та основа, на якій трималася економіка Запорізької Січі. Таких зимівників було дуже багато, тільки на території міста була не одна сотня в різний час. І на Хортиці їх було, за моїми підрахунками, близько 17, а може, навіть більше»
    • Завдання. Підготуй асоціативний кущ "Основні прошарки населення Гетьманщини"

    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/8205842
    • Домашнє завдання. Скласти кросворд з теми

    Урок №29.Модель і структура козацької держави: територія, устрій, військо, судочинство. Зміна політичної еліти (зі шляхетської на козацьку). Соціальні групи в середовищі козацтва.  

    Гетьман
    Генеральна старшина
    Генеральна військова рада
    Старшинська рада
    Полк
    Сотня
    Республіка
    Генеральний військовий суд

    Урок №28.  Тема: Узагальнення. Тематичне оцінювання з теми: «КОЗАЦЬКА РЕВОЛЮЦІЯ середини XVII ст. І ВІЙНА ЗА СУВЕРЕНІТЕТ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ другої половини ХVІІ ст.» 

    Урок №27.Тема:   Козацька Україна в системі міжнародних відносин. 

    • Презентація: https://naurok.com.ua/prezentaciya-ru-na-1663---1687-rr-122442.html




    • Після підписання з поляками Журавненського миру (1676 р.) і розорення Чигирина (1678 р.) Османська імперія закріпила за собою Поділля й більшу частину Правобережжя, крім Північної Київщини.

      Правителем Правобережжя турки залишили Ю. Хмельницького. Резиденцією він обрав місто Немирів. Контроль над ним здійснював турецький паша з Кам’янця. Проте влада Ю. Хмельницького тривала недовго. За однією з версій, він був заарештований, а згодом страчений турками за пограбування купців, тортури та вбивства невинних. На думку інших вчених, він доживав вік в одному з монастирів на острові в Егейському морі.

      13 січня 1681 р. сторони підписали Бахчисарайський мир на 20 років, за яким:

      — кордон між державами пролягав по Дніпру;

      — Лівобережна Україна, Київ із навколишніми містами та Запорожжя визнавалися за Московією, а Південна Київщина й Поділля — за Туреччиною;

      — обидві сторони зобов’язувалися не споруджувати та не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі;

      — татарські орди могли вільно кочувати в південноукраїнських степах, а запорозькі козаки та все населення — ловити рибу в Дніпрі, добувати сіль, полювати й пересуватися річками до Чорного моря;

      — турецький султан і кримський хан зобов’язувалися не допомагати ворогам Московської держави.


    • Бахчисарайський мир не завершив боротьбу за Правобережжя. Із часом збройне протистояння між Річчю Посполитою та Османською імперією спалахнула із новою силою.

      У 1681 р. турецький султан віддав Брацлавщину й Київщину під управління молдавського господаря Георгія III Дуки. Він поставив наказним гетьманом Я. Драгича (Драгинича). Останній, оселившись у Немирові, почав призначати полковників до колишніх полкових міст і розгорнув активну колонізаційну політику. Крім того, він проголосив «всезагальне право свободи по всій Україні і відновлення козацьких полків». Ці заходи викликали занепокоєння Москви, яка вбачала в цьому порушення умов Бахчисарайського миру.

    • «Вічний мир» між Московською державою та Річчю Посполитою. Перший Кримський похід московського війська й козаків.

      Розповідь учителя

      Щоб залучити Москву до боротьби з Османською імперією та закріпити за собою Правобережжя, король Ян III Собеський пішов на примирення з Московією. 6 травня 1686 р. у Москві між Річчю Посполитою та Московією було підписано «Трактат про вічний мир», відповідно до якого:

      — Лівобережжя, Запорожжя й Київ з околицями визнавалися за Московією, а більша частина Правобережжя (Північна Київщина й Волинь) — за Польщею. Московія також визнавала за Польщею Поділля, якщо та згодом відвоює його в Туреччини;

      — правобережні землі Подніпров’я, спустошені польськими й турецько-татарськими військами, мали залишитися незаселеними;

      — поляки зобов’язувалися забезпечити православному населенню на своїй території

      вільне віросповідання;

      — Московія й Польща вступали у спільний військовий союз, спрямований проти Османської імперії та Кримського ханства. Для України договір означав узаконення на міжнародному рівні її поділу на дві частини. Саме тому проти договору виступав гетьман Самойлович, але всі його звернення до царя були марними.


    • Завдання.Заповнити таблицю:https://docs.google.com/document/d/1SDCPtMUZZv0XyR4osCERDIEPqZBuA_UtRLsbxIjwTJo/edit?usp=sharing

    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/17913595

    • Домашнє завдання.Підготуватися до уроку узагальнення

    Урок №26.Тема: Спроби об’єднання Лівобережної та Правобережної Гетьманщини. 

    1665-1676 рр. — Гетьманування Петра Дорошенка



    • У 1665 р. гетьманом Правобережної України став Петро Дорошенко.

      Він одразу взяв курс на об’єднання двох частин Української козацької держави. Відновив лад, зміцнив фінансову систему держави, встановив спеціальну митну лінію на кордоні, що дало змогу контролювати транзитну торгівлю. Це своєю чергою сприяло підвищенню державних доходів. П. Дорошенко сформував постійне наймане військо, яке в деякі роки сягало 20 тис. осіб. У зовнішній політиці схилявся до союзу з Османською імперією і Кримським ханством.Наприкінці 1666 р. П. Дорошенко уклав союз з кримцями. 19 грудня 1666 р. в битві під Браїловим (нині селище на Вінничині) П. Дорошенко вщент розгромив військо Речі Посполитої.У червні 1667 р. українсько-кримське військо рушило на Галичину. Але в битві під Підгайцями (нині місто в Тернопільській області) б жовтня 1667 р. зазнало невдачі.

      За результатами битви 19 жовтня 1667 р. було укладено українсько-польське Підгаєцьке перемир’я.

    • У цей час на Лівобережжі спалахнуло збройне повстання проти московської влади.

      Його причиною було невдоволення гетьмана і старшини Московськими статтями 1665 р. й Андрусівською угодою 1667 р. Очолив боротьбу І. Брюховецький. Він мав намір об’єднатися з П. Дорошенком.

      Тим часом цар обіцяв віддати П. Дорошенку владу на Лівобережжі у разі визнання ним протекторату московського царя. Проте П. Дорошенко не прийняв пропозиції московитів і, зібравши військо, рушив на Лівобережжя. Там його військо з’єдналося з військом І. Брюховецького. Однак невдоволена І. Брюховецьким козацька старшина вчинила заколот, у ході якого гетьмана було вбито. Наступного дня гетьманом обох берегів Дніпра було проголошено П. Дорошенко.днак країну роздирали повстання й отаманщина. До того ж з півночі наступало московське військо, а на Правобережжя насувалися поляки. Проти П. Дорошенка виступив січовий писар Петро Суховій, який домовився про підтримку від кримців й османів.

      За цих умов П. Дорошенко вирішив повернутися на Правобережжя. На Лівобережжі він залишив наказним гетьманом Дем’яна Многогрішного. Завдяки рішучим діям П. Дорошенку вдалося уникнути вторгнення польських військ. Також він дав відсіч війську П. Суховія і кримців.

    • Активізації воєнних дій з боку І. Самойловича передували драматичні події, які розгорнулися на Правобережжі. Ще в 1669 р. гетьман П. Дорошенко, розуміючи, що своїх сил для протистояння Польщі недостатньо і необхідно нейтралізувати кримське військо, підписав союзну Корсунську угоду з турецьким султаном.

      КОРСУНСЬКА УГОДА 1669 р.: основні положення

      • Право вільних виборів гетьмана; гетьманська посада пожиттєва.
      • Збір податків винятково на користь козацької держави.
      • Татарам заборонялося брати ясир з українських земель.
      • Османська імперія і Кримське ханство гарантували не укладати угод з Московським царством і Річчю Посполитою без згоди гетьмана.
      • Султанські грамоти щодо Української держави, мали укладатися двома мовами — османською й українською.

      •  У жовтні 1672 р. було підписано Бучацький договір.

        Згідно з угодою Західне Поділля переходило під владу Османської імперії. Під владою П. Дорошенка перебували Правобережна Київщина та Східне Поділля (Брацлавщина). Решта українських земель залишилася за Річчю Посполитою. У Бучацькому договорі польська сторона вперше вжила термін «Українська держава». Але польський сейм не затвердив цю угоду, що заклало передумови для початку нової війни.Розуміючи, що його планам з відновлення єдиної Української держави не судилося справдитися, П. Дорошенко у 1676 р. був змушений зректися булави на користь І. Самойловича.

    • Завдання. Підготуй асоціативний кущ "Політика П.Дорошенка"

    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/9870572
    • Домашнє завдання.Сенкан П.Дорошенка 

    Урок 25. Тема: Посягання Московського царства на її суверенітет. 

    • Робота з таблицею. Із поданого переліку виберіть, які події в історії України пов’язані з іменами гетьманів
    •  Юрія Хмельницького, Павла Тетері та Івана Брюховецького.

    1. Гетьман України в 1657 р. та в 1659–1663 рр.

    2. Гетьман Лівобережної України в 1663–1668 рр.

    3. Гетьман Правобережної України в 1663–1665 рр.

    4. Уклав Переяславський договір з Росією.

    5. Підписав з Польщею Слободищенський трактат.

    6. За його гетьманування митрополит й усе українське духовенство стають підлеглими Московському патріархові.

    7. Обраний гетьманом на славнозвісній Чорній раді в Ніжині.

    8. У своїй політиці дотримувався пропольської орієнтації.

    9. У своїй політиці дотримувався промосковської орієнтації, але наприкінці гетьманування пориває з Москвою.

    10. Засуджував політику козацької старшини, чим привернув на свій бік козацькі низи.

    11. З його ім’ям пов’язана Чуднівська кампанія.

    12. Боровся за гетьманську булаву з І. Нечаєм та І. Виговським.

    13. Підтримав похід Яна ІІ Казимира на Лівобережжя.

    14. З його ім’ям пов’язують страту І. Виговського і загибель І. Богуна.

    15. Своєю політикою викликав невдоволення серед козаків, що привело до повстання.

    16. Після зречення гетьманства перебирається до Польщі, де згодом був отруєний.

    17. Був розтерзаний лівобережними козаками у 1668 році.

    • Відео: 

    У грудні 1668 р. на старшинській раді в Новгород-Сіверському Дем’ян Многогрішний був обраний гетьманом, а на початку березня 1669 р. на раді в Глухові одержав підтвердження своїх повноважень.

    Д. Многогрішний намагався зміцнити свою владу, ставлячи на посади полковників і сотників своїх родичів і свояків, наділяючи їх маєтками. У відносинах з царем Олексієм Михайловичем він намагався проводити незалежну політику, рішуче виступаючи проти всіляких територіальних поступок Росії польській стороні за рахунок України. Розчарувавшись в орієнтації на Москву, з 1671 р. він пішов на зближення з П. Дорошенком, плануючи спільний виступ проти Польщі.

    Авторитарні методи правління гетьмана, зосередження влади в руках його сімейного клану викликали заколот серед вищої старшини, яка обвинуватила його в зраді царю і домоглася арешту Д. Многогрішного. Він був висланий до Сибіру.

    Замість нього в 1672 на раді в Козацькій Діброві гетьманом Лівобережної України був проголошений Іван Самойлович. У своїй політиці він спирався на вузьке коло вищої старшини, що складалося, головним чином, з його родичів. Для цього гетьман постійно розширював привілеї старшини, щедро роздавав їй землі. Не довіряючи іншим старшинським угрупованням і рядовому козацтву, котре обурювалося ростом різних повинностей на користь гетьмана і старшини, І. Самойлович утримував значне наймане військо — сердюків і компанійців.

    І. Самойлович намагався поширити свою владу на всю Україну, ведучи боротьбу як проти Січі, що не визнавала його влади, так і проти гетьмана Правобережної України П. Дорошенка. У 1674 р. за підтримки російської армії І. Самойлович вторгся на Правобережжя, підкоривши своїй владі територію 10 правобережних полків. У тому ж році в Переяславі він був проголошений гетьманом всієї України.

    На чолі козацького війська І. Самойлович брав участь у походах 1677—1678 рр., зупинивши просування турецьких військ усередину Правобережної України. Улітку 1687 р. разом з російською армією під командуванням князя В. Голіцина гетьман на чолі 50-тисячного українського війська виступив у похід на Крим. Кримський похід був невдалим, і уся відповідальність за це була покладена на українського гетьмана. За доносом групи старшин на чолі з Іваном Мазепою, котрі обвинуватили Самойловича у змові з татарами, у 1687 р. гетьман був заарештований і засланий до Тобольська, де невдовзі помер.

    Урок №24.Тема: Передумови, причини і перебіг «Руїни». Внутрішня боротьба за владу та впливи. Розкол козацької держави. 

    Відео:

    • Запиши!!!

    Ставши гетьманом,  Ю.Хмельницький вирішив укласти мир із Москвою.


    Під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхилили український проект і нав’язали новий договір на основі Березневих статей, що отримав назву Переяславські статті 1659 р. 

    Згідно з договором:
    ⦁ без дозволу царя старшина була позбавлена права перебирати гетьмана;
    ⦁ гетьман втрачав право самостійно призначати, звільняти або засуджувати до страти старшину й полковників;
    ⦁ московське військо, крім Києва розміщувалося в Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві, Умані;
    ⦁ київська метрополія підпорядковувалася московському патріарху;
    ⦁ українському уряду заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами й організовувати походи без дозволу Москви.
    Наслідки:
    ⦁ ставили козацьку Україну під жорсткий  контроль Московської держави, політично послабляли гетьманську  владу; 
    -- спираючись на ці статті, царський уряд повів подальший наступ на автономію України, закладену Березневими статтями (1654 р.) Б. Хмельницького;
    -- спричинили велике незадоволення старшини, особливо на Правобережжі.
    • Нові обмеження, що містилися у Переяславських статтях викликали обурення в більшості козаків. Знову Річ Посполита та Московська держава готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі. 1660 рік біля м.Чуднів відбулася Чуднівська битва, в результаті якої польсько-татарська армія завдала поразки українсько-московській. Політичним наслідком став перехід Ю.Хмельницького на бік поляків і підписання Слободищинського трактату на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами.
    • Робота з таблицею:


    • Робота з терміном:

    • У цей час продовжувалася війна між Московською державою і Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення. Коли про початок переговорів довідався П. Дорошенко, він зрозумів, що розраховувати на Польщу в боротьбі проти Москви не варто, і за допомогою татар розгромив під Браїловим польське військо (19 грудня 1666 p.), тим самим не давши йому розміститися на Правобережжі.

      Тим часом у результаті тривалих переговорів 30 січня 1667 р. в селі Андрусово під Смоленськом було досягнуто угоди про перемир’я на 13,5 років між Росією та Польщею (Андрусівське перемир’я). На підписання до Андрусова не запросили ні лівобережного гетьмана І. Брюховецького, ні новообраного правобережного гетьмана П. Дорошенка, що вкотре засвідчувало ставлення Москви і Варшави до України. Згідно з умовами перемир’я, закріплювався поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя та тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Росією. Запорожжя мало визнавати владу обох держав.

    • Завдання. Заповнити таблицю:https://docs.google.com/document/d/1WjEF6Ih4HCdAy80DKFQ0_2-1Umsr0rVQGWmYXVvU_L4/edit?usp=sharing
    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/17145032
    • Тест: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4711779
    • Домашнє завдання.Скласти асоціативний кущ "Руїна"

    Урок №23. Гадяцька угода. Московсько-українська війна. Конотопська битва.  

    Іван Виговський походив із старовинного роду української православної шляхти. Освіту набув у Києво-Могилянській академії. Знав кілька мов, зокрема латину. Національно-визвольна війна застала Виговського на польському боці - він був ротмістром кварцяного війська. Під час Жовтоводської битви потрапив до татарського полону. Тричі тікав, тричі його ловили ординці та, напевно, стратили б, якби не Богдан Хмельницький, який викупив Виговського з неволі. Незабаром став генеральним військовим писарем і найближчим сподвижником Хмельницького. Був упорядником реєстру 1649 р., співавтором багатьох універсалів і листів гетьмана. Протягом 1648 р. Виговський розбудував адміністративний і дипломатичний штаб Хмельницького, своєрідне міністерство зовнішніх і внутрішніх справ - Генеральну військову канцелярію. Очолюючи її аж до смерті гетьмана, незмінний генеральний писар був утаємничений у найсекретніші справ

    • Робота з документом
    Питання про зміст Гадяцького договору учні вивчають, працюючи з документом. 

    • Умови договору:

      1. Україна входила до складу Річі По­сполитої під назвою Великого князівст­ва Руського (три воєводства - Київське, Чернігівське, Брацлавське) як третя складова федерації - поряд з Польським королівством і Великим князівством Литовським.

      2. Законодавча влада - Рада, яка скла­далася з представників усіх полків, со­тень і міст.

      3. Виконавча влада - гетьман, якого обирали довічно і затверджував король.

      1. Козацький реєстр налічував 30 тис. + 10 тис. найманців.

      2. Зрівнювалися в правах православні і католики.

      3. Уводилися власна судова система українською мовою в діловодстві, своя скарбниця і монета за польським зраз­ком.

      4. Польське військо не мало права пе­реходити кордони України.

      5. Запроваджувалася цілковита свобода слова й друку.

      Запитання

      - Які наслідки для гетьмана та України мав Гадяцький договір?

    • Робота з таблицею: 

    • Дайте оцінку політиці І. Виговського: якими були досягнення та прорахунки гетьмана. Визначте, які обставини завадили гетьману досягти поставленої мети. На основі отриманих результатів роботи заповніть у зошиті таблицю.

      Політика І. Виговського

      Досягнення

      Прорахунки

    • Хронологічна задача

      Рік Конотопської битви (_____) – рік , коли гетьманська булава повинна була перейти до Юрія Хмельницького (_____) + рік, якого до влади прийшов Іван Виговський  (______) – перша цифра кількості козаків, із яких мала складатися українська армія за умовами Гадяцького договору (_____) + кількість років гетьманування Івана Виговського (_____) = ____. 

    • Домашнє завдання.Сенкан І.Виговського

    Урок №22.Тема: Практичне заняття. «Розробити порівняльну характеристику особистісних якостей, політичних позицій, військово-політичної діяльності Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Яреми Вишневецького, Адама Кисіля та ін. (на вибір учня/учениці, вибір обґрунтувати)»

    • Матеріали до уроку:

    Польський історик Йосип Ролле так охарактеризував Івана Богуна:

    «З 80 діячів Хмельниччини Іван Богун найпрекрасніший — поєднаний розум, військові здібності, не заплямував себе жорстокістю, відзначився високою моральністю і вірністю високим ідеалам».

    2. Постать князя Яреми Вишневецького викликає дискусії як серед польських, так і серед українських істориків. Для поляків Ярема — це національний герой, оспіваний Генриком Сенкевичем в історичному романі «Вогнем і мечем». Оританський історик Норман Дейвіс називає його однією з найсуперечливіших постатей польської історії, яка, хоча й брала участь в актах нечуваної жорстокості, все ж була дуже популярною серед польських магнатів.

    Дехто з істориків стверджує, що Ярема Вишневецький мстився повстанцям за розорення Лубен — міста, яке він тривалий час розбудовував. На лютість, із якою повстанці Максима Кривоноса боролися із князем, він відповідав тим самим. Вояки Яреми Вишневецького сотні людей посадили на палі, вирізали кілька сіл.

    3. Адам Кисіль, видатний дипломат, так характеризував своє становище: «...і від поляків я маю біду, і від своїх — русинів — також». Відомо, що Адам Кисіль закликав шляхту тверезо оцінювати можливі наслідки війни, адже «це справа не з тою древньою Руссю, що тільки луками та рогатинами, але з жорстоким, огнистим [з вогнепальною зброєю] військом, котрого собі так мусимо пропорцію рахувати, що на одну голову кожного з нас стане тисяча голів хлопських зі стрільбою».

    • Відео:

    Іван Богун

      Дещо про Адама Киселя, українського магната, Київського воєводи, який володів Меною з 1618 по 1654 роки

    • Завдання. Підготувати історичний портрет діяча (на вибір,з 3 вищеперелічених).

    • Домашнє завдання. Скласти сенкна діяча


    Урок №21.Тема: Зовнішня політика: у пошуку союзників. Українсько-московський договір 1654 .Віленське перемир’я. Українсько-шведсько-трансильванський союз

    1.    Національно-визвольна війна почалася у 1648 році.
    2.      Її очолив Байда Вишневецький.
    3.      Першим союзником Б.Хмельницького у цій війні був кримський хан.
    4.      Перша переможна битва козацьких військ над поляками відбулася під Корсунем.
    5.      В ході Національно-визвольної війни Хмельницькому так і не вдалося утворити козацьку державу.
    6.      Московська держава тривалий час у відносинах з Військом Запорізьким займала вичікувальну позицію.
    7.      З метою лишити Річ Посполиту союзника, козацькі війська здійснили 4 молдавські походи.
    8.      Головним завданням зовнішньої політики Української держави було успішне завершення війни з Річчю Посполитою та об'єднання всіх етнічних українських земель.
    9.      Свої надії про успішне завершення війни Богдан Хмельницький покладав на військово-політичний союз з Московською державою.
    10.    Цей союз увійшов в історію під назвою Білоцерківський.
    • Поміркуй!!!
    • Історичне значення українсько-московського договору 1654р.
      Історичне значення україно-московської міждержавної угоди 1654 р. полягало в тому, що вона юридично зафіксувала акт відокремлення й незалежності від Речі Посполитої Війська Запорозького та оформлення над ним протекції московського царя. Вона відкрила перед Україною реальну перспективу за допомогою Московської держави довести війну з Річчю Посполитою до перемоги й об’єднати всі українські землі в межах однієї держави. Угода стала поворотним пунктом в історії України, Росії та всієї Східної Європи.
    • Проблемне питання
    Історики розходяться  в оцінці українсько-московської угоди 1654р. Прочитайте наведені твердження та прокоментуйте їх.
    • Персональна унія між Московією та Укаїною (подібно до Кревської), коли обидві держави мають єдиного монарха, але зберігають самостійсність у державному управлінні;
    • «реальна унія» між Московією та Україною (подібно до Люблінської), у результаті якої виникла єлина держава;
    • Форма васальної залежності, коли сюзерен (цар) захищає васала (Військо Запорозьке) , за що васал зобов’язується надавати сюзерену  війскову  допомогу та передає частину податкових надходжень;
    • Тимчасовий військовий союз між Московією та Україною, спричинений історичними обставинами;
    • Результат віковічного прагнення українців до злиття з росіянами в єдиний народ у єдиній державі.
    • Робота з таблицею:


    • Завдання.Упорядкуйте хронологічну послідовність зовнішньополітичних подій і дій гетьмана Б. Хмельницького в роки Національно-визвольної війни.
       

    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/1414393
    • Домашнє завдання. Написати міні-есе "Значення Переяславської угоди 1654 року"

    Урок №20. Тема: Заснування Української козацької держави — Війська Запорозького. Адміністративно-територіальний устрій. Соціально-економічні реформи  

     Політичний устрій. На звільненій із­під польсько-шляхетського панування території в роки Національно­визвольної війни формувалася й міцніла Українська козацька держава. Її офіційна назва в цей час була Військо Запорозьке. Унаслідок того, що терени, на яких вона була розташована, підпорядковувалися гетьманській владі, неофіційно її називали Гетьманщиною. Сучасні дослідники називають її також Українською козацькою або Гетьманською державою. Зародком новоствореної держави стали традиції і звичаї козацької демократії Запорозької Січі та основні засади устрою Війська Запорозького. В основу політичного устрою Української гетьманської держави була закладена система органів влади довоєнного Війська Запорозького.

    • Політичний устрій Війська Запорозького середини XVII ст.

      Загальна (Генеральна) військова рада

       

      Гетьман

       

       

       

      Старшинська рада

      Рада при гетьмані

       

       

      Генеральний уряд

       

      Полковий уряд

       

      Сотенний уряд

       

      Міські й сільські козацькі отамани

       

      За козацькою (січовою) традицією вищим органом влади в Гетьманщині з розпорядчо­законодавчими функціями була Загальна (Генеральна) військова рада. У ній брало участь все козацтво, а іноді й представники міщан та духівництва.

      Гетьману належала вища військова, адміністративна й судова влада, що поширювалася на всі стани. Він був главою держави й обирався на свою посаду Загальною військовою радою безстроково. Гетьман очолював Генеральний уряд, скликав Загальну військову і Старшинську ради, утілював у життя прийняті ними рішення. За його підписом «рукою власною» виходили універсали, накази й розпорядження. Гетьман розглядав скарги на рішення полкових і сотенних судів, відав фінансами, за рішенням Ради розпочинав війну й укладав мир, командував армією, підтримував дипломатичні зносини з іншими державами.

      Поступово зростав вплив Старшинської ради, що складалася з генеральної старшини й полковників. Вона вирішувала військові, адміністративні, господарчі, правові й зовнішньополітичні питання. Її рішення були обов’язковими для гетьмана. Вона постійно перебувала в резиденції гетьмана.

      Рада при гетьмані була дорадчим органом, що складався із його довірених осіб.  

      Центральним органом виконавчої влади був Генеральний уряд. Він вирішував усі поточні справи внутрішнього управління й закордонних зносин Війська Запорозького. Генеральний уряд складався з генеральної старшини, яка спочатку обиралася, а з часом стала призначатися гетьманом. До його складу входили: писар (очолював Генеральну військову канцелярію, займався закордонною політикою й вів усі справи Генерального уряду), судді (один або два) (здійснював керівництво вищим судом при Генеральному уряді), обозний (забезпечував матеріальне постачання армії та артилерії), підскарбій (завідував державним скарбом і фінансами.   .

      При гетьмані також існувала генеральна старшина з особливих доручень — два осавули (військові ад’ютанти гетьмана), хорунжий (охоронець військової корогви), бунчужний (охоронець гетьманського бунчука) і наказний гетьман (тимчасовий керівник збройних сил для проведення воєнних операцій).

      У полках існували власні уряди, що складалися з полковників і полкової старшини (писар, суддя, обозний, осавул, хорунжий). Полковник був головним представником центральної влади на території полку. Полковника обирали на полковій раді, але часто його призначав уряд. Полк складався із сотень, у кожній із яких був сотенний уряд із сотника, писаря, отамана, осавула та хорунжого. У містах і містечках козацькі громади обирали «городових отаманів», а міщанами керував «війт», якого затверджував гетьман. У селах владу над селянами здійснював староста, а над козаками — сільський отаман. 

      2.   Адміністративно­територіальний устрій. За умовами Зборівського договору, Українська гетьманська держава охоплювала територію колишніх Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. На цих землях площею близько 200 км2 на той час проживало понад 3 млн осіб.

      Державу було поділено на полки, що були одночасно адміністративно­територіальними одиницями й підрозділами козацького війська. У 1649 р. на Лівобережжі було сім полків (Полтавський, Ніжинський, Чернігівський, Миргородський, Прилуцький, Переяславський і Кропивненський), а на Правобережжі — дев’ять полків (Київський, Канівський, Білоцерківський, Уманський, Чигиринський, Черкаський, Кальницький, Корсунський і Брацлавський). Кількість полків не була сталою, а змінювалася відповідно до військово­політичної ситуації в Гетьманщині. У 1649 р. налічувалося 16, у 1650 р. — 20, а в 1954 р. — 18 полків. У кожному полку, залежно від території і кількості населення, було 10—20 і більше сотень. У сотні могло бути від кількох десятків до 200—300 козаків.

      Територія Запорозької Січі з її володіннями становила окрему адміністративну одиницю. Функції столиці держави виконував Чигирин, що був резиденцією гетьмана.

      Новий адміністративно­територіальний поділ, запроваджений в Українській гетьманській державі, відрізнявся від старого поділу на воєводства й повіти тим, що полки й сотні були відносно невеликими військово­адміністративними одиницями. Унаслідок цього влада ставала ближчою до потреб людей, здійснення керівництва на містах ставало простішим та ефективнішим. 

      3.   Українське військо. По закінченні Корсунської битви Б. Хмельницький розпочав створення українського козацького війська. Його ядром стали реєстрові та запорозькі козаки, до яких приєдналися повстале «покозачене» селянство та міщанство. Для подальшого формування й організації українських збройних сил Хмельницький запровадив територіальну полково­сотенну систему: певна територія виставляла декілька сотень вояків, які об’єднувалися в полк. Завдяки цьому гетьман залучив до збройної боротьби з ворогом населення усієї Гетьманщини. Незважаючи на повідомлення деяких джерел про величезний кількісний склад армії Б. Хмельницького в роки війни насправді регулярне боєздатне військо, на думку дослідників, було в межах 40—60 тис. осіб. На той час це була могутня армія.

      Основу армії становила оснащена вогнепальною зброєю піхота. Відсутність власної кінноти (у якій мала перевагу польська армія), особливо на початку війни, компенсувалася за рахунок союзної татарської кінноти.

      Військо Хмельницького мало значну артилерію. Було створено полкову артилерію та окрему артилерію головного командування (гетьмана). Для цього було використано гармати, захоплені повстанцями у визволених містах та замках, а також налагоджено виготовлення гармат у Ніжині. 

      4.   Фінанси та судочинство. Фінансова система Гетьманщини до 1654 р., як вже зазначалося, контролювалася особисто Б. Хмельницьким. На звільненій від польсько-шляхетського панування території було ліквідовано всі старі державні податки й введено нові. Основними джерелами поповнення державної скарбниці стали податки, прикордонні торгові мита, доходи від промислів та із земельного фонду. Так, встановлювалися податки з млинів, за виробництво і продаж горілки, збори з торгів і ярмарок тощо. Селяни, які жили на колишніх державних і приватних землях, відтепер сплачували «чинші на Хмельницького». Лише останні забезпечували надходження до державної скарбниці Гетьманщини 100 тис. злотих щорічно.

      В Українській гетьманській державі існувала власна система судочинства. Під час війни було знищено всі станові (гродські, земські й підкоморські) суди і створено Генеральний військовий, полковий та сотенний суди. Козацьким судам підлягали не лише козаки, а й шляхтичі, міщани та селяни, особливо за важкі злочини (вбивства, розбій тощо).

      Генеральний військовий суд був вищою судовою інстанцією при уряді Гетьманщини.  

      5.   Зміни в соціально­економічному житті. Складовою Національно­визвольної війни була боротьба селян за право бути вільними господарями на власній землі. Після укладення Зборівського договору селяни, які мешкали на колишніх державних землях («королівщинах»), на території Гетьманщини здобули особисту свободу і право володіти землею. Їхні маєтки стали називатися вільними військовими селами, підпорядкованими Військовому скарбу. За володіння землею вони сплачували державі фіксований податок.

      Набагато складнішою була ситуація із селянами, які жили на приватних землях. За Зборівським договором, шляхта отримала право повернутися до своїх маєтків, а селяни були зобов’язані виконувати всі ті повинності, що й до початку війни. Селяни сприйняли спроби шляхти відновити своє панування з обуренням й заявляти про невизнання Зборівської угоди.

      Хмельницький, за скаргами окремих шляхтичів, видавав їм універсали, де вимагав від селян, щоб вони своєму панові «всіляку покору й підданство, як раніше, так і зараз віддавали, і в усьому пана свого... слухалися, ніяких бунтів, свавільств не чинили». Однак, незважаючи на гетьманські універсали, які були направлені проти повстанців, каральні загони не могли приборкати селянські невдоволення. Гетьман також розумів, що боротьба проти польського панування не завершена, і без участі в ній селянства марно розраховувати на перемогу.

    • Завдання.Заповнити таблицю: https://docs.google.com/document/d/1u5xliKY80KsHw9kSp5ccHcNAay4b6rbZ8BDtj0YWQ7Q/edit?usp=sharing
    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/1368684 https://learningapps.org/1385804
    • Домашнє завдання.  Виконати завдання 1, с.114 в підручнику (хмара слів)

    Урок №19.Тема:Воєнно-політичні події 1650-1653 рр. 

    Урок №18. Тема:  Передумови, причини і початок Національно­визвольної війни. Козацько-кримський союз. Розгортання національно­визвольної боротьби в 1648—1649 рр

    • Завдання.

    Найважливішою подією української історії XVII ст. стала Націо­нально-визвольна війна українського народу, що була обумовлена загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства, які спричинили передумови початку війни.

        Вибух Національно-визвольної війни 1648 р. накопичував енергію з часу ук­ладення Люблінської унії 1569 р. Вона надала Польщі широкі можливості еко­номічного та воєнного зміцнення за рахунок використання природних багатств України та експлуатації населення. Українському народові унія принесла лише різке посилення феодального визиску, національне й релігійне приниження, наступ на народну культуру й самобутність.

    Робота з термінами та поняттями (запис до зошита)

    Національно-визвольна боротьба — рух поневолених народів за повалення чужоземного панування, ліквідацію національного й ко­лоніального гноблення, завоювання національної незалежності.

    • Презентація до уроку: https://vseosvita.ua/library/prezentacia-peredumovi-i-pricini-nacionalno-vizvolnoi-vijni-bogdan-hmelnickij-kozacko-krimskij-souz-podii-1648-1649-rr-zborivskij-dogovir-397367.html
    • Відео: 

    • Поміркуй!!!Пригадайте, у чому полягає відмінність між причинами й приводом до історичних подій.

    • Робота з історичним документом

      Б. Хмельницький про основну причину Національно-визвольної війни

      Причиною, яка спонукала козаків піднятися війною проти ляхів, було не те, що ляхи несправедливо відбирали в них села й доми, не те, що позбав­ляли їх земної батьківщини, не те, що обтяжували їх роботами, подібно до немилостивих фараонів (усе це ще могли б стерпіти козаки), а те, що ляхи, змушуючи козаків відступати від благочестивих догматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнували села й доми нетлінних душ.

      Запитання до документа

      1. У чому Б. Хмельницький убачав основну причину війни ук­раїнців із поляками?

      2. Наведіть приклади боротьби українців за православну віру в першій половині XVII ст. 

    • Преріодизація:

      1. Період

        Зміст

        1648— 1649 рр.

        Наростання визвольної боротьби. Визнання урядом Речі Поспо­литої певної самостійності за Україною

        1650— 1653 рр.

        Тривала й виснажлива боротьба між; козацтвом і поляками не принесла успіху жодній зі сторін

        1654 —1655 рр.

        Надання Московською державою військової допомоги Україні. Успішне завершення україно-московськими військами літньо-осінньої кампанії 1655 р. в Україні

        1656— 1657 рр.

        Укладення Україною військового союзу зі Швецією та Трансіль­ванією. Спільні дії козацтва зі шведською та трансільванською армією проти Польщі
    • Запиши битви:

    • Завдання. Підготуй іформацію про життя Б.Хмельницького до 1648 року

    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/9073140
    • Домашнє завданя:параграф 20-21,  виписати умови Зборівського договору 1649 

    Урок №17.Тема: Узагальнення . Тематичне  оцінювання зтеми"Становлення козацтва"

    Урок №16. Тема: Практичне заняття. «Описати (на основі джерел) повсякденне життя представників різних станів українського суспільства, військове мистецтво, традиції й побут козацтва, облаштування Січі».

    • Відео до уроку: 



    • Презентація до уроку:https://naurok.com.ua/urok-praktichne-zanyattya-3-pobut-viyskovo-politichna-organizaciya-ta-viyskove-mistectvo-ukra-nskogo-kozactva-215856.html

    • Опрацюй!!! У світову скарбницю військової майстерності внесли свою вагому частку вже нам знайомі представники козацької епохи. А саме:

      1) Остафій Дашкевич, був новатором в організації військових підрозділів і озброєнні козацтва, вперше дав у руки воїнам вогнепальну зброю;

      2) Самійло Кішка придумав і побудував "чайки"; 

      3) Дмитро Вишневецький почав робити надзвичайно легкі й міцні "чайки" з волових шкур і першим здійснив "морський десант";

      4) Іван Богун — він винайшов "кобзанку" і "вогненні колеса"; 

      5) Богдан Хмельницький — батько мобільної артилерії, що поставив гармати на колеса; 

      6) Петро Конашевич-Сагайдачний — геній морських походів. 

    • Завданння!!!Філологічна розминка. Давайте спробуємо підібрати слова до перших літер слова «козак»

      К________________________

      О_______________________________

      З_______________

      А____________________

      К__________________________

    • Робота з джерелом: З «Опису України» Гійома Левансера де Боплана (1660 р.)
      «Протягом багатьох літ вони заселяють різні місця по Борисфену і довкола,
      ще й тепер їх кількість сягає до 120 тисяч чоловік, призвичаєних до війни і
      готових менш як за тиждень до виконання будь-якого наказу, що йде від
      імені короля…
      … Серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені всіх взагалі
      необхідних для жител ремесел: теслі для будівництва житла і човнів,
      стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, римарі, шевці, бондарі, кравці і т.д.
      Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої у цих краях дуже багато. І
      виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням
      льону і вовни, з яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі
      уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні
      м’ясні страви, варити пиво, мед, горілку. Немає також серед них жодного,
      якого б віку, статі чи становища він не був, хто б не намагався перевершити
      свого товариша у пияцтві і гульні. Немає серед християн таких, котрі б
      настільки, як вони, призвичаїлися не дбати про завтрашній день.
      А зрештою, правду сказати, вони взагалі розуміються на усіх ремеслах,
      хоча одні бувають більш вдатними, ніж інші, у тих чи інших заняттях;
      трапляються і такі, чиї знання у порівнянні з загалом значно ширші. Одне
      слово, всі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і
      необхідному, головним чином на тому, що пов’язано з селянським життям.»
      З опису В. Антоновича «Про козацькі часи на Україні»
      «Життя запорозьких козаків у самій Січі й життя в зимівниках і бурдюгах
      значно відрізнялося одне від одного. На Січі жили неодружені козаки і в Січ
      аж ніяк не допускали жінок, чи буде то мати, сестра або стороння жінка для
      козака. Запорозьким козакам не дозволяється бути одруженими усередині
      їхніх жител (В Січі), а які вже одружені, повинні, щоб дружини їх жили в
      близьких місцях, куди їздять вони до них тимчасово, але це потрібно робити
      так, щоб не знали старшини. Звичай нежонатості запорізьких козаків може
      бути пояснений перш за все їх військовим станом. Постійно зайнятий
      війною, постійно в погоні за ворогом, постійно піддаючись різного роду
      випадкам, запорожець не міг, зрозуміло, і думати про мирне сімейне
      життя…
    • Із праці О. Апанович «Побратимство у запорозьких козаків»
      Серед січовиків був поширений звичай «побратимства», корені якого
      сягають у первіснообщинний період історії людства.
      Два одиноких запорожця укладали між собою «вічний союз» про взаємне
      піклування. Вони зобов’язувались вчасно поспішати на допомогу один
      одному, відводити несподівану небезпеку, визволяти і навіть жертвувати
      життям один заради одного, якщо це буде необхідно.
      Присягу на взаємну вірність і відданість до скону вони скріплювали
      своєрідним ритуалом: тримаючи чашу побратимства обіруч, пили з неї…
      Щоб дружба мала силу закону, побратими йшли до церкви й тут у
      присутності священика давали «заповітне слово» Потім побратими ставили
      власноручні підписи, слухали молитву або відповідне місце з Євангелія,
      дарували один одному хрести й ікони, тричі цілувалися і виходили з церкви
      наче рідними братами до кінця життя.
      …Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин
      їх непереможності.»
    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/10773401 
       
    • Домашнє завдання. Підготуватися до уроку узагальнення

    Урок №15. Тема: Козацько-селянські повстання 20–30-х років ХVІІ ст. «Ординація Війська Запорозького». Ідентичність та політична культура козаків

    • Презентація до уроку: https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-istori-ukra-ni-8-klasu-kozacko-selyanski-povstannya-20-30-h-rokiv-hvii-st-ordinaciya-viyska-zaporozkogo-191251.html
    • Відео: 

    • Заслуги козацтва в Хотинській війні давали запорожцям підстави очікувати розширення реєстру, відновлення прав православ’я, отримання інших обіцяних пільг. Проте владні кола Речі Посполитої вирішили інакше.За мирним договором з Османською імперією Річ Посполита гарантувала припинення козацьких походів і спалення запорозького флоту. Щодо реєстру — він мав обмежитися лише трьома тисячами осіб.Розміщення ж на українських землях особливо в зоні мешкання козаків кварцяного війська ще більше посилювало невдоволення діями влади.Останньою краплею терпіння козаків стало дедалі більше поширення влади саме польської католицької шляхти на ті землі, які козацтво сприймало як такі, які воно заселило і захистило зброєю. Поступово ліквідувалися слободи.
    • Робота з схемою:

    • Робота з таблицею:  Розподіли правильно імена, дати, події (усно)

    • Завдання. Заповни в зошит таблицю "Дата", "Ватажок повстання", "Основні події", "Результати"
    • Опрацюй; Запорізькі козаки: громадянські цінності та політична самосвідомість


    Урок №14. Тема: Походи козаків першої чверті ХVІІ ст. Петро Конашевич-Сагайдачний. Військо Запорозьке і Хотинська війна

    ПОХОДИ КОЗАКІВ першої чверті XVII ст.

    На початку XVII ст. Річ Посполита розпочала серію війн і козацтво було тією військовою силою, якої потребувала держава.

    У 1600 р. запорожці на чолі з Гаврилом Крутневичем взяли участь у поході коронного війська до Молдови. У 1602 р. козаки під проводом Самійла Кішки воювали проти шведів у складі військ Речі Посполитої. Завдяки цим походам з козаків було знято заборони.

    Найважливішим напрямом козацької військової активності був захист південного кордону й походи проти Османської імперії і її васалів — Кримського ханства і Буджацької орди. (Доба героїчних походів)

    Та крім цього, військо Запорозьке перейшло в рішучий наступ углиб володінь Османської імперії, організовуючи воєнні морські експедиції до берегів Чорного моря і аж до околиць Стамбула.


    • Презентація: https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-istori-ukra-ni-dlya-8-klasu-na-temu-pohodi-kozakiv-persho-chverti-hvii-st-petro-konashevich-sagaydachniy-258366.html
    • Відео:

    • Історичний портрет: 

    • . Яскравим свідченням дипломатичного хисту та військового мистецтва П. Конашевича-Сагайдачного стала участь козаків під його проводом в Хотинській війні.

      У 1614 – 1618 pp. морські походи запорозьких козаків до турецьких портів західного й південного Причорномор’я, а також підтримка польською владою антитурецьких повстань у Валахії та Молдавії у відповідь викликали спустошливі татарські й турецькі набіги на українські землі. Розпочалася польсько-турецька війна 1614 – 1621 pp.

      У вересні 1620 р. польська армія, очолювана коронним гетьманом Станіславом Жолкевським, була розбита турками під селищем Цецора. Здобувши перемогу в Молдавії, султан Осман II став готуватися до завоювання Речі Посполитої. Було зібрано величезну армію, яку очолив сам Осман II. Король Речі Посполитої Сиґізмунд III звернувся по допомогу до австрійських Габсбурґів і Папи Римського, але не отримав її. Унаслідок цього Сиґізмунд III був змушений шукати підтримки в запорозького козацтва.

      У відповідь на прохання короля запорозький гетьман Яків Нерода, який мав прізвисько Бородавка, заявив, що надасть допомогу лише за умови визнання польською владою відновлення ієрархії православної церкви.

      У червні 1621 р. в урочищі Суха Діброва, між Ржищевим і Білою Церквою, зібралася козацька рада. Урахувавши небезпеку, що загрожувала Україні, козаки прийняли рішення взяти участь у поході проти турок разом із поляками, а для узгодження умов допомоги направити до короля посольство на чолі із Сагайдачним.

    • Робота з схемою:

    • Завдання. Доповни  дати...

    Воєнні експедиції козаків у володіння Османської імперії

    1602 р.


    1606 р.


    1608 р.


    1609 р.


    1614 р.


    1616 р.


    • Історичні подробиці

      Хотинська війна (1620-1621 рр.) — війна між Османською імперією і Річчю Посполитою. Головною причиною була боротьба за Молдову. Перемога Речі Посполитої у важкій війні стала можливою завдяки участі козаків на чолі з П. Конашевичем-Сагайдачним на боці Речі Посполитої. 
    • Інтерактивна вправа: https://learningapps.org/15578050, https://learningapps.org/22730820
    • Домашнє завданння:Історичний портрет П.Сагайдачного 

    Урок 13. Козацькі повстання кінця 16 ст. 

    Презентація до уроку: https://naurok.com.ua/prezentaciya-prichini-kozackih-povstan-90-h-rr-hvi-st-185603.html 

    • Перегляньте відео :





    • Завдання :Запишіть причини повстань
    • Інтерактивна вправа :https://learningapps.org/11663631 
    • Домашнє завдання. Підготуй сенкан діяча на вибір

    Урок №12 Тема: Перші Січі. Дмитро Вишневецький. Запорозька Січ – козацька республіка. Реєстрове козацтво. Становлення козацького стану

  • Щоб боронитися від татар, уходники в Дикому Полі почали будувати дерев’яні укріплення – «городки» або «січі». Перша писемна згадка про Запорізьку Січ з’явилася у 1551р. у хроніці польського історика М. Бєльського «… здавна на Томаківському острові низові козаки мешкають, яко ж їм стоїть за найміцніший замок».  Перша письмова згадка про Січ датована 1551 р.  Саме тут, розкинулось славне Запоріжжя і один із дніпровських островів Хортиця. Безмежний степ у високих травах, ревіння дніпровських порогів – ось те місце, де знаходиться цвіт козацтва, де зародилася Запорізька Січ. Вам напевно цікаво, чому козаки називали свою фортецю, Запорізька Січ? А тому, що знаходилась вона за дніпровськими порогами. За порогами - Запорізька. А Січ, походить від слова „сікти”. Саме так, адже все укріплення і огорожі були із січеного дерева. Вас зацікавить чому саме тут поселялися козаки? Та це тому, що саме сюди, ворогам було важко добратися через пороги.  
  • Дмитро Іванович Вишневецький (його ще називають Байда) (рік народження точно невідомий близько1516 р – помер близько 1564) — перший історичний гетьман запорозьких козаків — належав до князівського роду Корибутовичів-Вишневецьких, що мали своїм родоначальником великого князя Литовського Гедиміна. Дмитро Вишневецький був старшим з 4-х синів князя Івана Вишневецького від його першої  дружини  Анастасії Семенівни Олізаровичівна. Українсько-литовський магнат на Волині, був православним, мав сина Юрія Вишневецького. Помер у Стамбулі від жорстоких катувань. 

  •  Перегляньте відео:
  • Завдання.Підготуйте сенкан Д.Вишневецького

  • Завдання. Скласти невеличкий опис Січі.

    • https://learningapps.org/21601369
    • Домашнє завдання. Виписати в зошит назви козацьких символів влади ( с.68-69 в підручнику)

    Урок №11.Тема:Походження українського козацтва. Козацькі зимівники та поселення




    • Домашнє завданна. Виконати завдання №2, с.64 (кросворд)

    Урок №10. Тема: Узагальнення. Тематичне оцінювання з теми «Землі України у складі РП»

    Тестування: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3914943 

    Урок №9. Тема: Практичне заняття. «Виокремити у витягах з Литовських статутів норми, в яких втілено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної («шляхетної») особи, особистої відповідальності перед законом»

    -Якою була соціальна структура суспільства в Україні в XVIст?
    -Який стан займав панівне становище в суспільстві?
    -Якими законами регулювалися їхні права?
    - Що таке "Литовські статути"?


    • Матеріали до уроку:https://docs.google.com/document/d/1OIq1gAfn3cTAnz5NySx3l-m0G5y4CKo2/edit?usp=sharing&ouid=101741304775434656088&rtpof=true&sd=true
    • Литовські статути є визначною пам’яткою законодавства XVIст. Жодна із тогочасних країн Європи немала такого законодавства. Саме за Литовськими статутами в Україні починається формуватися шляхетська демократія. Як в Литовських статутах втілено ідею рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканості, юридичного захисту своїх прав, а одночасно і особистої відповідальності перед законом ми повинні розглянути на  нашому уроці.
    • Ініціатива прийняття першого Литовського статуту належить шляхті, представники якої на сеймі 1514 року подали Великому князю Литовському прохання «подарувати закони, в яких знайшли б відображення їхні права і привілегії». Перший Литовський статут був прийнятий 1529 року і містив норми цивільного, земельного, державного, кримінального та інших галузей права.
    • : У 30х-40х роках XVI ст. у Великому князівстві Литовському пройшли значні соціально економічні зміни. Змінилося економічне і правове становище шляхти, значну частину якої не влаштовував уже І Литовський статут. Представники шляхти на кожному засіданні в сеймі наполягали внести в інтересах свого суспільного стану зміни. Впродовж 20 років Великий князь Литовський відхиляв наполегливі пропозиції шляхти. І тільки 1551 р. була створена комісія з розробки проекту другого Литовського статуту який був затверджений 1566 року і дістав назву Волинський.Згідно ІІ Литовського статуту шляхта отримувала право брати участь у правлінні державою завдяки участі в роботі повітових сеймчиків і Великого вального сейму.
    • За ІІ Литовським статутом було запроваджено чітку судову систему Великого князівства Литовського в основу якої було покладено становий принцип. Окрім судів державних серед українського населення утворюється народний (громадський суд) під назвою копи.Копний суд стояв у тісному зв’язку зі старим вічевим зібранням. Населення певної території складало певного роду союз для охорони себе від злочинних елементів і боротьби з ними. Коли хтось помічав злочин або сам ставав його жертвою, то скликав копу, себто віче всіх правоспроможних осіб, щоб учинити слідство. Потім вже сходилася велика копа де збиралися всі члени округу в урочистій обстановці, додержуючись певних обрядів і формальностей відбувався судовий процес,виносився присуд. Компетенція копного суду була широка: до неї належали майже всі стани суспільства. Копний суд мав право передаватив справу до вищої інстанції. ІІ Литовський статут завершив розвиток Великого князівства Литовського як правової держави.
    • 1588р. був прийнятий ІІІ Литовський статут якого було названо Новий.
    • Завдання. Опрацювати матеріали до уроку та виокремити у витягах з Литовських статутів норми, в яких втілено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної («шляхетної») особи, особистої відповідальності перед законом
    • Тестування: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7936055
    • Домашнє завдання.Підготуватися до уроку узагальнення

    Урок №8. Тема: "Містобудування, архітектура, образотворче мистецтво XVІ – першої половини XVІІ ст." 

    Урок №7.Тема: Культурно-освітнє життя. Єзуїтські колегії, Острозька академія, братські школи. Київська (Києво-Могилянська) колегія

    • Опрацюй!!!

    • Запиши. 1574 р. – видання Іваном Федоровим (Федоровичем) у Львові «Апостола» та «Букваря».
      1576 - Заснування Острозької Академії (першого університету)
      1581 р. – в Острозі Іваном Федоровим видано Острозьку Біблію.
    1632 р. - заснування Києво-Могилянської Академії
    • Завдання.Підготуйте сенкан діяча на вибір: Іван Федоров, Герасим Смотрицький, Василь-Констянтин Острозький

    • Домашнє завдання. Виконати завдання №3, с.43 в підручнику

    Урок №6. Тема: "Боротьба за відновлення православної ієрархії. Реформи митрополита Петра Могили"

    Після 1632 р., коли Владислав IV погодився узаконити православну церкву, привілей на Київську митрополію він надав архімандриту Києво-Печерського монастиря Петру Могилі. Ставши митрополитом київським і галицьким, П. Могила спрямував свою діяльність на реформування церкви. Перш за все він упорядкував церковне життя. Відтепер жоден єпископ не міг посісти кафедру без згоди митрополита. За розпорядженням П. Могили було проведено ретельну перевірку дотримання церковних канонів під час призначення всіх рядових священиків і видання їм нових свідоцтв із детальним визначенням обов’язків. Для контролю за станом церковного життя й поведінкою духовенства до парафій монастирів і єпископів направляли спеціальних «митрополичих намісників» і «візитаторів». Запроваджувалися спеціальні екзамени на знання пастирських обов’язків для священиків. Для вирішення поточних проблем у єпархіях щорічно скликалися з’їзди священиків — єпархіальні собори. Із метою ліквідації звичаю розв’язання позовів серед духовенства світськими судами П. Могила заснував митрополичу консисторію — церковний судовий орган. Митрополит упорядкував відносини із церковними братствами, примусивши їх зважати на його владу. П. Могила домігся послаблення негативного впливу права патронату на церковну організацію. Було чітко визначено права й обов’язки патронів, закріплено парафії за впливовими патронами з православної шляхти або братствами. Митрополит залишав за собою право відмови висвячувати на церковні посади запропонованих патронами негідних осіб. Митрополитом П. Могилою та його сподвижниками було підготовлено новий православний Катехізис («Православне ісповідання віри») із викладом основ християнського віровчення, що був затверджений Київським церковним собором 1640 р. П. Могила написав великий полемічний твір «Літос, або камінь» (1644 р.) та «Требник» (1646 р.), у якому визначалися догмати й обряди православної церкви.
    • Домашнє завдання. Виконати завдання №1, с.38 в підручнику (робота х хмаринкою слів)

    Урок №5. Тема:   Берестейська унія 1596 р.

    • Перегляньте відео:

    Робота з схемою:

      

    • Запам'ятай!!!Унійна (греко-католицька) церква - церква, утворена внаслідок об’єднання Київської митрополії з католицькою церквою на соборі в Бересті 1596 р. Підпорядковується Папі Римському, визнає всі догмати католицизму та зберігає православну обрядовість.
    • Проаналізуй!!!!

    • Завдання!!Підготуй сенкан греко-католицьких діячів (на вибір, Михайло Рогоза,Іпатій Потій,Йосиф-Вельямін Рутський)

    • Домашнє завдання. Складіть таблицю "Позитивні та негативні наслідки Унії"

    Урок №4. Тема: "Церковне життя другої половини XVI ст."

    У XVI ст. Європу охопила Реформація — церковно-релігійні й суспільно-політичні течії, спрямовані проти католицької церкви. Із поширенням у Європі реформаційних ідей пов’язаний початок пробудження національної свідомості, розвиток культури окремих народів та виникнення протестантизму.

    • Робота з термінами та поняттями. Опрацюй та запиши!!!!

      Протестантизм — один із найбільших (поряд із католицизмом і православ’ям) напрямків християнства, який виник у період Реформації в XVI ст. Його початковими формами були лютеранство, кальвінізм та англіканство.

    • У 60-х рр. XVI ст. в Україні набувала поширення Контрреформація — рух, розпочатий католицькою церквою для боротьби з Реформацією. У 1569 р. за підтримки польської влади на теренах України розпочало діяльність «Товариство Ісуса» (Орден єзуїтів). 

    • Церковні братства — релігійні та культурно-просвітницькі товариства, що створювалися православними міщанами при церковних парафіях України в XV—XVII ст.

    • Перші братства — Благовіщенське (1542 р.) та Миколаївське (1544 р.) — виникли у Львові. У другій половині XVI ст. найвпливовішим стало Успенське ставропігійське братство у Львові. За правом ставропігії, отриманим у 1586 р., воно безпосередньо підпорядковувалося константинопольському патріарху, а не місцевим православним єпископам. Львівське братство мало право верховенства над іншими братствами та контролю над духовенством. Йому належала Львівська братська друкарня, у якій працював московський друкар Іван Федоров.

    • Домашнє завдання. Параграф 5. Виконати завдання №1, с.29 в підручнику

    Урок №3. Тема: "Соціальна структура українського суспільства та економічне життя"

    • Завдання: Підготуй тези про розвиток міст та торгівлі:


    • Домашнє завдання. Опрацювати параграф 3 та 4 в підручнику, виконати завдання на сторінці 26 з хмаринкою слів.

    Урок №2. Люблінська унія та її вплив на розвиток українських земель

    •        Розшифруйте ребус. (



    -       Пригадайте, що таке унія?

    -       Про які унії вам відомо? 

    -       Коли вона відбулася? 

    -       Пригадайте її основні положення та наслідки. 



    Перегляньте відео:


    • Завдання. Робота з таблицею

    Люблінська унія – угода про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу – Річ Посполиту.

    Дата

    1569 р.

    Сторони

    Велике князівство Литовське та Королівство Польське

    Передумови

    ·        Невдачі Литви у Лівонській війні 1558 – 1583 рр. та прагнення отримати військову допомогу від Польщі в боротьбі з Московською державою.

    ·        Прагнення Польщі отримати українські землі та залежних селян.

    ·        Прагнення українських, білоруських, литовських шляхтичів мати рівні права з польськими землевласниками.

    ·        Необхідність організації спільного ефективного захисту від турецько-татарських набігів.

    Зміст

    ·        Об’єднання ВКЛ та Польського королівства в єдину державу – Річ Посполиту.

    ·        На чолі об’єднаної держави – король; його мали обирати на спільному польсько-литовському сеймі й коронувати в Кракові.

    ·        Створення спільного для Польщі й Литви сейму й сенату; запровадження єдиної грошової одиниці; спільна зовнішня політика.

    ·        Збереження ВКЛ певної автономії (власні закони, судова система, військо, уряд і адміністрація).

    ·        Отримання польською шляхтою права на землеволодіння в Литві, а литовцями – у Польщі.

    ·        Поділ українських земель, що ввійшли до складу Польщі, на Берестейське, Подільське, Брацлавське, Київське воєводства.

    Наслідки

    ·        Унія завершила процес об’єднання двох держав.

    ·        Об’єднання більшості українських земель у складі однієї держави; прискорена інтеграція українських земель та місцевої знаті до західноєвропейської політико-соціальної спільноти.

    ·        Об’єднання сприяло інтенсивному розвитку економіки на тлі посилення експлуатації селянства; перетворення українських міст на магнатсько-шляхетські резиденції, центри розвитку ремесел і торгівлі.

    ·        Поширення католицизму, наступ на православ’я.

    Наслідки унії:


    Урок №1. Тема: "Статус українських земель у складі Королівства Польського, Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, Священної Римської та Османської імперій, Московського царства в першій половині XVІ ст."

    • Завдання. Запитання (Усно).

    1) Що таке історична періодизація?

    2) На які періоди поділяється історія України?

    3) Що таке історичні джерела?

    4) Які існують типи історичних джерел?

    5) Які типи історичних джерел переважно використовують під час вивчення історії українських земель Нової доби?

    У XIV-XV ст. українські землі опинилися під владою Королівства Польського, Великого князівства Литовського, Кримського ханства, Московського царства, Угорщини, Молдови та Османської імперії.

    Переглянь відео:


    • Робота з картою. Заповни таблицю з графами "Українська територія", "Держава до складу якої входили землі"


    • Завдання. Установіть логічні пари (в зошит).

    • Домашнє завдання.Виконати завдання №1, с.11 в підручнику


    Немає коментарів:

    Дописати коментар

    Підписатися на: Дописи (Atom)

    Дистанційне навчання

    На час дистанційного навчання будемо організовувати уроки через блог.  Матеріали до уроків, відео, завдання, інтерактивні вправи та домашні ...

    • Дистанційне навчання
      На час дистанційного навчання будемо організовувати уроки через блог.  Матеріали до уроків, відео, завдання, інтерактивні вправи та домашні ...